Історія знайомства 24‑річної Ольги та 31‑річного Олександра нічим особливим не відрізняється. Та вона назавжди змінила життя дівчини.
Днями з редакцією тижневика «ЕХО» зв’язалася молода жінка, яка представилась Оленою. Вона розповіла, що її сестра невдовзі виходить заміж за чоловіка з Латвії. Ми вирішили зустрітись з молодятами, аби дізнатись їхню історію знайомства.
Усе почалося рік тому. Одного серпневого дня до села Куст-Кущі приїхали двоє хлопців. Вони вирішили погостювати в родичів одного з них. 31‑річний Олександр проживає в латвійському місті Рига. І для нього було цікаво познайомитись із колоритом іншої країни. Невдовзі він зустрівся з симпатичною дівчиною Ольгою, яка жила по сусідству. Ольга одразу сподобалась хлопцеві. І як він зараз зізнається, це було кохання з першого погляду. Та на жаль, так не може сказати Оля. Адже вона не вірила в те, що між ними можуть бути серйозні стосунки.
— Я думала, що хлопці просто приїхали погуляти і розважитись. А такі стосунки не для мене. Тому і не одразу відповіла йому взаємністю, — каже Оля.
Та Олександр виявився наполегливим і вперто намагався запалити вогник кохання в серці дівчини.
Молоді люди день за днем почали спілкуватися. І невдовзі Ольга зрозуміла, що вона закохується. Та незабаром хлопець знову повернувся до Латвії. Проте вони продовжували спілкуватись за допомогою інтернету та телефону. Так їхні стосунки і закрутилися. Новий рік пара зустрічала вже разом у Латвії. Невдовзі молоді люди зрозуміли, що жити порізно вони вже не можуть. І так як їздити постійно один до одного в гості занадто дорого, то хлопець запропонував дівчині переїхати до нього. Та для того, аби отримати вид на проживання в Литві, потрібно узаконити стосунки. Тому Саша запропонував коханій одружитись. Та Ольга не одразу погодилась. Адже спершу сприйняла ці слова, як жарт. І лише завдячуючи наполегливості молодого чоловіка, вона, усе-таки, сказала довгоочікуване: «Так!».
За бажанням Олі весілля відбулося в Україні, у Кобеляках.
— Я не хотел просто росписаться. Девушка же молодая, красивая. Поэтому решил устроить настоящую свадьбу, — каже Саша. — В мае подали заявление. И вот в августе свадьба. Дату выбирали наугад. Хотелось как-то поскорее, — сміється хлопець.
Олександр шкодує, що його друзі не зможуть бути присутніми на весіллі. Та головне для нього, що кохана відтепер завжди буде поруч. Адже жити молодята будуть на батьківщині Саші, у Латвії.
— Я ей сразу сказал, что заберу к себе, и все! — каже хлопець.
Зараз Оля вчить латвійську мову, а коханий їй у цьому допомагає. Та й сам уже добре розуміє українську.
— Только если говорить медленно, — посміхається він.
У майбутньому Оля хоче знайти собі роботу на батьківщині чоловіка.
— Я за спеціальністю викладач математики. Та в те, що влаштуюсь за фахом, не сподіваюся. Де працюватиму — ще не знаю. Та те, що не сидітиму дома, це однозначно. Хоча Саша й пропонував мені не працювати. Я так не можу, — каже вона.
Та Саша запевнив, що він знайде роботу для своєї дружини.
— Вариантов полно, поэтому если она хочет работать — пускай работает, а я ей в этом помогу, — додав він.
Батьки дівчини до останнього не вірили, що їхня донька виходить заміж. І з думкою, що вона покине Україну, ще не змирилися. Та головне, що майбутній чоловік Ольги їм сподобався.
— Вони сказали, що Саші довіряють і відпускають мене з ним, — каже дівчина.
У суботу молодята одружилися. Та до Нового року вони житимуть окремо. Адже за цей час потрібно зібрати всі необхідні документи для переїзду дівчини до іншої країни. Та головне, що вони закохані і щасливі. Ми бажаємо молодятам довгих і щасливих років подружнього життя!
