«На удочку насаживайте ложь
и подцепляйте правду на приманку…».
В. Шекспір, «Гамлет»
Розгорілась на сторінках “ЕХО” дискусія: куди йти, у Євроcоюз чи в Митний? На печі нам не сидиться? Обов’язково десь вештатись потрібно? Спочатку до незалежності йшли. Прийшли. Не таке. Замість незалежності виявився ошийник із МВФ, точніше, зашморг, що затягується. Уже й пенсійний вік нам диктують, не говорячи про інше. Тепер ще потрібно кудись іти. Дивний у нас люд. І запитайте будь-кого: а чим же ви керуєтесь? А нічим. Логіки — нуль. От кажуть, що там краще живуть. Так і ви живіть краще, хто вам не дає. Чи як кудись прийдете, то думаєте там вам і скатертини постелять? Чи роботу дадуть? Дадуть… нужники мити, землю копати і т. п. Ну, звісно, одиниці прилаштуються, а що з рештою буде? Кордон відкриють, то і дома ніякої роботи не знайдете, бо ще дешевша рабсила заїде. На це і розрахунок: українців «розпилити», а землю скупити. Думаєте випадково сільські школи закривають, бо — «збиткові». Хтось перспективу давно знає. А школа, до речі, вона завжди — збиткова. Це ж не наркобізнес, не МММ і навіть не просте виробництво. Школа — це храм знань. Знання українцям ніхто давати не збирається, та й самі вони не надто хочуть їх брати. Тому і «маємо те, що маємо». Хіба нормальна людина стане на слово вірити тому, що з вступом до ЄС у нас зникне корупція. Від чого вона зникне? Що європейці підуть у наші правоохоронні органи працювати? Правильно дехто з опитуваних відмітив, що ми ж і так у центрі Європи. Куди нам іще йти? Євросоюз або Єврозона — це ж не Європа, а фінансово‑економічний союз. До нього й європейці йти не хотіли, бо знають хто фінансами править. Почитайте в Інтернеті. От, наприклад, газета «Дело» (№ 20 від 06.06.2005 р.) друкувала статтю «Французы сказали NIET. Евроконституция: причины провала». У ній, зокрема, пояснюється: «79% рабочих и 66% служащих проголосовали против конституции. Единственная социопрофессиональная категория, в которой более 60% проголосовали «за», — это высшие чиновники и руководители предприятий». Франція — цивілізована країна. Там робітники і службовці — проти. А в нас навпаки, «еліта» роздвоїлась, а увесь робочий люд кричить: «Європу давай!». Подивились би, що в Греції відбувається і не тільки. Так нам до греків, як до Києва… Сполучені Штати Європи — це не новина, їх ще Троцький починав будувати. Не вийшло. Наша «еліта» завжди вляпується в глобальні сценарії. У 41‑му з Гітлером «новий порядок» у Європі збирались будувати. Почитайте, що писалося в проголошеному в Львові 30 червня 1941 р. «Акті відновлення Української Державності»: «… Нова Українська Держава, базуючись на повній суверенності своєї влади, стає добровільною в рамці нового ладу Європи, який творить вождь німецької армії й німецького народу Адольф Гітлер». І це не заважає так званим патріотам звинувачувати Сталіна в тім, що він нібито співпрацював із Гітлером. Так що не надто слухайте «еліту», шановні. Та поговоримо про ЄС. Питання про його створення розглядалося ще в 1955 році на конференції в Мессині. Тоді Рой Деман, офіційний представник Великобританії, заявив: «Будущий договор, который вы обсуждаете, не имеет шанса получить общее одобрение; если согласование по нему будет достигнуто, то у него не окажется шанса быть реализованным. А если он будет реализован, то окажется совершенно неприемлемым для Великобритании… До свидания, господа! Успеха». Великобританія, до речі, не перейшла на євро. Зараз наступна хвиля побудови «нового порядку» почалася. Порядок той будуємо не ми і встрявати у нього в черговий раз не потрібно. Узагалі, треба не «новий порядок» будувати, а «естественный», тоді і проблем менше буде. Хто «новий порядок» будує — відомо. Аби розвиднилось, вибірково процитую вислови З. Бжезинського з його книги «Великая шахматная доска» (М., 1998.). Книга ця — не секретна, її навіть пропонують вивчати студентам. «… Прежде всего Европа является важнейшим геополитическим плацдармом Америки на Евразийском континенте». «Геостратегическая заинтересованность Америки в Европе — огромна… Атлантический альянс укрепляет американское политическое влияние и военную мощь на Евразийском континенте». «… любое расширение пределов Европы автоматически становится также расширением границ прямого американского влияния». Усвідомили, на кого працює «еліта». Бездумна частина молоді вважає, що їх американці в люди виведуть. Та навіщо ви їм потрібні. Їх Росія цікавить, а Україна їм, як п’яте колесо у воза. З нею потім розберуться. Так завжди було: і в 17‑му, і в 41‑му, і в 91‑му. А патріоти думали, що то вони борються за незалежність. Та цього й Бжезинський не приховує: «Украина, новое и важное пространство на евразийской шахматной доске, является геополитическим центром, потому что само ее существование, как независимого государства, помогает трансформировать Россию. Без Украины Россия перестает быть евразийской империей». Сподіваюсь, зрозуміли. Україна в цій грі — лише «пішка», заручниця чергового геополітичного сценарію. І для українців «турпохід» у чергову зону буде останнім. Україна залишиться… на карті, але… після продажу землі тут запанують інші. І дарма наші «козаки» хизуються, одні в мундирах, яких на Хортиці й близько не було, а інші — у шароварах та з шаблями. І їх не стане. Тих, що в шароварах, правда, збережуть… у резерваціях. Зачатки їх уже фактично створені, наприклад, у Григоро-Бригадирівці. З одного боку — це, можливо, добре, а з іншого — зелений туризм називається, для майбутніх хазяїв. Як тут Бориса Олійника не згадати: «… і нам розкаже гід, що тут жили пак українці, а є хоч слід, та от схолов і слід».
Отже, ідучи на референдум, якщо такий буде, згадайте приказку: «сім раз відмір, а раз відріж».
Передають по телевізору інформацію про те, що голова ЄБРР (Європейського банку реконструкції розвитку) сказав: «»Україна повинна бути годувальницею Європи…». Круто?! Чим не гітлерівське: «задача этих народов — обслуживать нашу экономику». Заради цього похід у ЄС і планується. Усе інше — від лукавого.
Шопенгауер у «Афоризмах житейской мудрости» дає таку пораду: «Путеводной звездой нашей деятельности должны быть не образы и фантазии, а ясно усвоенные понятия. Обычно бывает обратное. При ближайшем исследовании мы убеждаемся, что в конце концов решающий голос во всех наших делах принадлежит не понятиям, не рассуждению, а именно воображению, облекающему в красивый образ то, что желало бы нам навязать».
РS: Одна з опитуваних заявила: «Україна повинна розвиватися самостійно. І без євреїв». Не можна про весь народ так говорити, усі ж люди рівні від Бога. То вже потім мудреці «Святе писання» перекрутили і нам його святі отці втокмачують в дурні голови (навіть у школах, усупереч Конституції). Але якщо вже цю тему зачепили, то подумайте, навіщо в ЄС європейсько-єврейський парламент. У Росії ще такого немає.
