У вересні туристи підбивають підсумки зробленого і розпочинають дуже непросту справу: пишуть звіти про здійснені походи.
Ця робота не стала винятком для велосипедної туристської групи «Обрій» Кобеляцького НВК № 1. Ми також «засіли» за звіт про наш липневий похід до Єланецького природного заповідника Миколаївської області. Маршрут походу охопив чотири області: Полтавську, Кіровоградську, Миколаївську, Дніпропетровську. У останній,13-й, ходовий день спідометр на велосипеді керівника показував відстань 819 кілометрів, при заявленій протяжності маршруту по карті 732 кілометри. А це означає, що «четвірку», тобто похід 4 категорії складності, «Обрій» успішно подолав. (Для довідки: найскладнішими є туристські походи 5 та 6 категорій). Ми й надалі продовжуємо вивчати заповідні місця України в польових умовах. Але особливістю цьогорічного походу «Обрію» було те, що учасники присвятили його єдності України. На кожному велосипеді майорів невеликий прапор. А в декого з хлопців їх було два. На запитання місцевого населення, що означає цей пробіг, «обріївці» з гордістю відповідали: «Україна — єдина». Так ми намагалися виразити свою громадянську позицію. Наші прапори з’єднали чотири області України.
Пригадується багато епізодів нашої мандрівки. Розповім про деякі з них. У Кременчуці та його околицях хлопці отримали своєрідні уроки патріотичного виховання. Спочатку нас люб’язно запросили до блок-посту Наддніпрянської флотилії Українського козацтва, який охороняє південні околиці міста від ворогів. Козак Сергій, учасник Майдану, дозволив хлопцям приміряти шоломи й щити. Він розповів про події революції Гідності та сучасні, пов’язані з агресією Росії на Донбасі і в Криму. А далі ми виїхали на Деївську гору і відвідали Гостру Могилу. Цей меморіал створено в пам’ять про подвиг бійців Кременчуцької дивізії народного ополчення, які 9 серпня1941 року першими перед Кременчуком вступили в бій із німецько-фашистськими загарбниками.
— Аж мороз по шкірі пройшовся, — вигукує Денис Татушенко при під’їзді до міста Олександрія. Подібні відчуття у всіх нас тому, що майже всі автомобілі, які рухалися на цьому відрізку автотраси, вітали сигналами нашу велогрупу з українською символікою.
— Чому ви говорите так, як моя мама? — запитує мене юрист Надія у селі Саївка Дніпропетровської області, маючи на увазі європейський вибір України. Ця жінка приїхала з Бреста провідати своїх рідних. Турбує її доля держави тому, що є вона українкою і вболіває за Україну.
— Хлопці, я вражений, — говорить нам фермер Олег Абрамюк, неподалік села Новоукраїнка Баштанського району Миколаївської області, дізнавшись, що їдемо ми з Полтавщини і похід наш називається «Україна — єдина». Потрібно згадати заказник Мала Швейцарія і природний заповідник Єланецький степ. Мала Швейцарія — це місцевість біля Єланця Миколаївської області. Тут, у долині річки Гнилий Єланець, на поверхню виходять особливо потужні гранітні відклади. Вони й утворюють вигляд далекої Швейцарії. Русло річки в цьому місці утворює басейни, водоспади, пороги, перекати. Береги річки — урвисті гранітні скелі. Разом із степовою рослинністю, байрачними лісами це і є та дивовижна Мала Швейцарія. Природний заповідник Єленецький степ розташований кілометрів за 20 від заказника. Тут охороняються нерозорювані степи Північного Причорномор’я та відновлюються компоненти екосистеми після інтенсивних господарських використань. Степ у липні — вигорілий, іноді — колючий від будяків. Та все ж досвідчене око біолога вирізнить тут кілька видів ковили, астрагал шерстистоквітковий, дрік скіфський, гвоздику ланцетну. Усі ці рослини — червонокнижні. Серед тваринного світу є бізони, завезені сюди з Асканії ще у 1978 році. Ці дикі бики живуть тут у величезному вол’єрі в напіввільному стані. Лише взимку їх підгодовують працівники заповідника, кидаючи тюки сіна. У лісосмузі біля природоохоронної території на гледичії нам вдалося роздивитися пташеня хижого птаха, дуже схоже на канюка степового з Червоної книги України. Полоз чотирисмугий (Червона книга України), який, зі слів робітників заповідника, живе поряд із їх службовим приміщенням, у день наших відвідин не показувався. Насправді, спогадів дуже багато.
Та час повернутися до вересня. Він особливий для туриста ще й тому, що в цьому місяці святкується День туриста. Тому хочу привітати зі святом усіх туристів. Побажати їм міцного здоров’я, безпечних і цікавих походів та успішних туристських змагань.
І наостанок, теплі слова привітання зі святом адресую колишньому директору Кобеляцької районної станції юних туристів Володимиру Яловезі.
