Деякі люди кожного дня проходять повз нього, йдучи на роботу чи повертаючись додому. Інші минають його, коли прямують до центрального парку або йдуть до воєнного санаторію. І мало aто з них здогадується про справжню історію цього будинку.
Цей будинок, який розташований в Нових Санжарах на вулиці Жовтневій просто біля Вічного вогню, має свою цікаву та незвичайну історію. Десь на кінці ХІХ — на початку ХХ ст. до Нових Санжар влітку приїздила відпочивати графиня із самого Санки-Петербурга. У містечку вона познайомилась із місцевим чоловіком. Вони покохали один одного. Перед тим, як поїхати, графиня дала своєму обранцю грошей, щоб він побудував для неї будинок, де вони могли б жити під час її приїздів.
У того чоловіка був брат. І будинок вони вирішили будувати разом. У лівому крилі оселився один з братів, у правому — другий. Посередині ж були апартаменти графині. Оскільки приїздила вона лише на літо, брати почали думати — чим заробляти собі на життя взимку. Для цього вони побудували підвал, а в ньому зробили чинбарню — такий собі домашній цех для чинення та обробки шкір.
Взимку брати обробляли шкіру, влітку приїздила графиня і цілий сезон відпочивала із одним з них. Так було до Жовтневої революції. Після неї графиня вже до містечка не приїздила — із зрозумілих причин. Обидва брати поїхали за кордон — до Голландії. За словами нинішніх мешканців, років 30 тому приїжджав син одного з братів, розпитував про цей будинок. І похвалився, що у Голландії його сім’я має значно кращий маєток.
Тривалий час старовинний будинок слугував житлом для районної інтелігенції. Тут мешкали партійні працівники, журналісти, лікарі. Потім тут містилася райспоживспілка. У старовинному підвалі був склад. Згадує одна з нинішніх жителів будинку.
— Двері подвалу відчинялися, туди заїжджали фурою, товар важили на вагах і розподіляли спочатку у склад, а потім у магазини.
За часів незалежності у тому самому підвалі нинішні мешканці будинку зберігають свою картоплю, цибулю та зимову консервацію. Вхід до підвалу зроблений аркою, на старих дверях висить великий замок. За словами тієї ж мешканки будинку, нинішня молодь ставиться до старовинної будівлі із сторічною історією без великої поваги.
— До дверей підвалу регулярно накидають сміття. Мами часто заводять сюди діток, щоб ті справили маленьку чи велику потребу. Увечері попісяти заходять і старші «дітки»…
Усередині будинок нічим особливим не запам’ятовується. Хіба що старовинним орнаментом на стелі. Виліплений він іще тоді — на початку ХХ століття. Цей орнамент на стелі разом із будинком пережив більше ніж за сотню років дві війни і зберігся. А ми ходимо мимо і нічого не знаємо…
