Незадовго до цього Новими Санжарами почали ходити чутки, що хтось узяв колишній піонертабір «Фонтан» в оренду. На сесії районної ради деякі депутати навіть переймалися, чи не стане дитячий заклад пристанищем для якихось сектантів. Утім, як з’ясувалося досить швидко, табір просто здали в оренду православній церкві Київського Патріархату. Чутки стихли, заклад розпочав свою роботу. А минулого тижня у «Фонтані» побував наш кореспондент, щоб подивитися, кого, чому і як навчають у колишньому піонерському таборі.
Допоки розшукував табірне керівництво, встиг помітити на території кілька десятків молодих людей. Деякі з них були із сумками та рюкзаками, а це яскраво свідчило про те, що у таборі триває черговий заїзд. Незабаром ця думка дістала своє підтвердження. Адже за кілька хвилин ми вже розмовляли із безпосереднім керівником табору — єпископом Полтавським та Кременчуцьким владикою Федором. Він одразу ж пояснив у чому відмінність нинішнього «Фонтану» від сусідніх таборів. І розповів про передумови створення подібних закладів.
— У радянський період церква була гонима. Священик не міг проповідувати за межами храму, — згадує історію владика Федір. — А потім ми зіткнулися зі ще більшою проблемою пострадянського суспільства. Якщо при Союзі в дітей закладали хоч якісь, нехай і атеїстичні ідеали, то після його розвалу розум і душу цих дітей взагалі перестали чимось наповнювати. Створився своєрідний вакуум. І цей вакуум почав заповнюватися західними фільмами, іграми, музикою. А позаяк церква втратила можливість впливати на визначальні фактори виховання, то довелося шукати якісь інші можливості.
Такою можливістю саме і була робота із дітьми у дитячих оздоровчих таборах. Минулого року такий заклад створювали у Полтавському районі, але тоді він функціонував лише протягом однієї зміни — всього два тижні. І ось у Новосанжарському районі вдалося вперше організувати роботу табору, який би повноцінно працював весь літній сезон і міг би приймати три-чотири зміни дітей.
Вартість перебування дитини у таборі протягом двох тижнів — 790 гривень. Це не плата за відпочинок, а обов’язкова благодійна пожертва, яка і так далеко не покриває усіх витрат. Але керівництво табору сподівається на підтримку та допомогу з боку меценатів, тому у майбутнє дивиться із оптимізмом. Щодо географічної приналежності відпочиваючих дітей, то найбільше їх приїздить із Києва, Київської, Полтавської та Житомирської областей. Можливо, був би численнішим і контингент із Західної України, але звідтіля все ж таки дуже довго і складно добиратися. Щодо проведення часу у таборі, то в основному режим дня у ньому не надто різниться із типовими дитячими закладами — ігри, розваги, купання в річці та оздоровлення на свіжому повітрі. Але, звичайно ж, є і суттєві відмінності.
— Ранок у таборі починається із молитви, продовжується спілкуванням із священиком. Кожної неділі — літургія, — пояснює владика Федір. — За ці два тижні ми намагаємося вивчити цих дітей, знайти до них підхід. І, як підсумок, переконати їх вести свідоме православне духовне життя. Звичайно, за такий короткий проміжок часу зробити це непросто. Як правило, перші зрушення ми помічаємо тоді… коли дитині вже час їхати додому.
У таборі діти поділені на курені — за козацькими традиціями. І при кожному, окрім вихователя, присутній священик. Він постійно перебуває поруч із дітьми. І таким чином поступово стає для маленького відпочивальника ближчим, зрозумілішим.
— У такому курені священик має можливість спілкуватися із дітьми, повноцінно реалізувати себе як отець, наставник, — говорить владика Федір. — У процесі такого спілкування він може ненав’язливо навчати дітей любові до ближнього, прищеплювати інші цінності, які проповідує православна церква.
Як з’ясувалося у ході нашої розмови, до табору приїздять діти, які, у переважній більшості, не мають уявлення про церкву, віру та Бога. Тому навчати всього їх доводиться практично з нуля. Трапляються випадки, коли до православного табору батьки посилають проблемних дітей, сподіваючись на їхнє перевиховання. Із такими працювати, звичайно, складно, але потрібні слова у священиків у таборі знаходяться для всіх.
Цього літа в оздоровчому закладі вже пройшли дві дитячих зміни. Незабаром відбудеться заїзд завершальної — третьої. А в паузах між ними у «Фонтані» працює молодіжний табір. Молодіжний — тобто для всіх відпочиваючих, яким від 16 до 39 років. За словами владики Федора, із молоддю працювати значно легше. Адже, якщо молода людина вже приїхала до православного табору, то вона має до цього цікавість та бажання духовно навчатися. До речі, дискотеки для молоді у таборі немає. Як і обов’язкового для інших подібних закладів магнітофона, який гримить музикою впродовж цілого дня. Замість цього вихователі проводять для молоді творчі вечори, у яких кожен має можливість продемонструвати свій талант. Завершуються такі вечори запаленням ватри. І під яскраві відблиски вогню гості «Фонтану» співають пісень під гітару.
Окрім перебування власне у таборі відпочиваючих возять на пізнавальні екскурсії. Наприклад, молодь 28‑го липня поїде до Києва на хресний хід. А дітей із першого та другого заїздів возили до Полтави, щоб продемонструвати собор та музей Полтавської битви. Адже духовне і релігійне виховання нерозривно пов’язані із патріотичним.
Після розмови із владикою Федором журналіст має можливість оглянути територію табору. У невеличкій альтанці дівчина-вихователь (яких, до речі, набирають із віруючих студентів педагогічних ВУЗів) проводить бесіду із трьома маленькими вихованцями. Вона запитує їх про Адама та Едемський сад. Хлопчаки невпевнено, але щось відповідають. Далі помічаємо групу молоді, яка сидить просто на траві. Перед гуртом слухачів стоїть священик, який читає лекцію. У паузах він звертається до аудиторії із різними запитанням. І отримує відповіді. Не завжди точні та правильні, але щирі. Власне, побачені картини і є демонстрацією того, як у «Фонтані» працюють із відпочиваючими. Тут намагаються оздоровити не тільки тіло, а, головним чином, душу. Навчають жити за Біблією і вірити в Бога.
