Невеличка процесія в складі одного вершника та однокінної брички миттєво привертав увагу перехожих та водіїв авто. Зі сміхом, співом та жартами кортеж в’їхав у Кобеляки з боку Дніпропетровська. За ним рухалась ціла процесія легкових та вантажних автомобілів. Ніхто не обганяв, не сигналив, не нервував. Перехожі на вулицях зупинялись, їх обличчя враз світліли, а на вустах з’являлися посмішки. «Ах эта свадьба, свадьба пела и плясала»,— дружно співали учасники незвичайного весілля. Усі вони були одягнені у традиційний український одяг — вишиті сорочки, шаровари та спідниці. Веселий їздовий, який правив бричкою, розмахував п’ятилітровою сулією з горілкою і запрошував усіх долучитися до дійства.
Добряче розвеселивши всіх глядачів, незвичайна процесі зупинилася біля будівлі районного відділу РАЦСу. Це відзначали своє «рубінове» (сорокарічний ювілей — ред.) весілля кобелячани Надія та Василь Павленки.
Святкова метушня почалася біля двору Павленків у мікрорайоні Заворскло, що на околиці Кобеляк, ще близько восьмої ранку. «Молодий», Василь Григорович, вбраний у офіційний костюм, нервово покурював на подвір’ї. «Молода», Надія Григорівна, чепурилася в будинку. «Це діти придумали нам клопоту, не знаю, що воно й буде, — говорив Василь Павленко. — Пробували їх розпитати, а вони кажуть: «Самі все побачите». «Нічого, Вася, все буде добре, молодці, що не киснете. Потрібно гуляти й іншим приклад подавати», — підбадьорював жениха його друг Іван Пащенко, який прибув із Кременчука.
Василь Павленко та Надія Тараненко побралися 40 років тому. Їх шлюб зареєстрований у селі Михнівці Лубенського району Полтавської області. Весілля, як такого, не було. «Ми ж студентами були, голі, босі й простоволосі. Із посагу — у кожного по чемоданчику з особистими речами», — згадує Василь Григорович.
Авторство ідеї незвично відзначити рубінове весілля належить друзям Павленків Людмилі Капусті та Володимиру Сліпкові. Вони написали сценарій, знайшли костюми, запросили відомого всій Полтавщині гармоніста Віктора Фесюру. Коней і бричку надав кобелячанин Віктор Осадчук.
«Я спочатку не сприйняв цю ідею, — говорить зять Павленків Юрій Няйко. — Думав, що лише насмішимо людей, нічого в нас не вийде. А потім понеслось-поїхало, стало цікаво». У підготовці до весілля були задіяні не лише зять та донька Оксана, а й онуки Сергій та Катя. Родичі купили Павленкам на ювілей золоту обручку з рубіном, яку носитиме Надія Григорівна.
Біля РАЦСу зібралися друзі та знайомі Павленків. Усі прийшли з квітами, святково вбрані. Урочистості моменту не розумів хіба що кінь. Він весь час поривався з’їсти квіти біля державної установи. Тому Максиму Масичу доводилось тихенько гримати на тварину. До приміщення сімейну пару та їх друзів і родичів запросила завідуюча РАЦСом Ірина Бутко. Традиційний рушник перед ними розстелили онуки, а коровай вручили діти. Помітно хвилюючись, Ірина Бутко поздоровила молодят зі святом, назвала їх прикладом любові, пронесеної через десятиліття. «Такого весілля в нас ще не було, може, традицію започаткуємо», — пояснила службовець після закінчення церемонії. «Взагалі-то РАЦС у неділю не працює, довелося писати спеціальний наказ про вихід на роботу, — розповіла начальник відділу юстиції Надія Коваленко. — Винятки ми робимо лише в унікальних випадках. Цей випадок — дійсно унікальний».
Після закінчення офіційної церемонії гуляння продовжилось у яблуневому садку, що поряд із садибою Павленків. У ньому взяли участь 25 чоловік. Приїхали гості із Кременчука та Санкт-Петербурга.
Ви можете також переглянути фотоальбом цієї подіїі
