Із раннього ранку неділі на площі перед селищною радою у Нових Санжарах зібралися продавці сала. Ще сонце не встигло визирнути з-за обрію, ще не зникла із трави та дерев ранкова роса, а вони вже розклали свій пахучий і калорійний крам на прилавках. Чекати на покупців їм довелося недовго. Адже любителі сала прокидаються так само рано, як і його продавці. І вже дуже скоро навколо прилавків юрмилися бажаючі подивитись, покуштувати і, нарешті, придбати. Покупці були різними. Одні довго і вередливо ходили від продавця до продавця, бурчали під ніс: «Та нема вибору…», щупали сало, нюхали його, пробували на зуб і лише потім зважувались витратити на нього свої гроші. Інші набігали наскоком, прицінювались до першого ж гарного шматочка і, довго не роздумуючи, купували. Варто зауважити, що не дивлячись на страшну фінансову кризу, яка нібито поставила українців на межу виживання, більшість новосанжарців охоче купували і сало, і м’ясо, і ковбаси. До прикладу, ціни на сало у цей день варіювалися від 12 до 25 гривень, залежно від товщини. М’ясо коштувало 55–60 гривень, домашня ковбаса у сирому вигляді — 55 грн., у смаженому — 90. Ковбаса була наскільки пахучою та смачною, що за деякий час її просто розмели, не дивлячись на високу ціну. За кілька ранкових годин від початку свята прилавки продавців суттєво спорожніли і ті, хто припізнився, швиденько розкуповували залишки такого бажаного і незмінно смаковитого сала. То тут, то там біля прилавків зустрічалися знайомі і, привітавшись, незмінно цікавилися: «А ти вже купив сала?».
Коли сальний ажіотаж трохи спав, увагу продавців та покупців повернули на себе представники влади. Селищний голова Андрій Река, заступник голови районної ради Борис Федоренко та начальник управління агропромислового розвитку РДА Володимир Сальний вітали новосанжарців зі святом і говорили, звичайно ж, про сало. Найбільше говорив Володимир Петрович, якого, власне, зобов’язувало прізвище .
— Коли я навчався в інституті, — розповів Володимир Петрович слухачам, — у нас на курсі був іще хлопець на прізвище Сало. А потім через рік ще й Безсалий з’явився на курс нижче. Так нас називали трьома мушкетерами — Сало, Сальний і Безсалий!
Після вітань чиновників на площі пройшов концерт новосанжарських майстрів співу і танцю із центру культури і дозвілля. Співали, зокрема, і про сало. І, навіть, танок із салом продемонстрували.
Поруч із салом на святі був присутній ще й інший виключно український продукт. Мова про… горілку, яку деякі гостинні продавці наливали бажаючим покупцям. Ті вдячно вихиляли келишок, закушували салом і йшли слухати веселу музику та фотографуватися із традиційною рядженою Свинею. Сало, горілка, національна музика і веселе фото на згадку — простий рецепт гарного свята.
