Нею став поділ Кобеляцького району на два округи, по яких кандидати-мажоритарники змагатимуться на виборах до Полтавської обласної ради. Якщо глянути на карту району, то досить важко зрозуміти логіку людей, які його ділили. Було б зрозуміло, якби Кобеляччину розділили за принципом «схід-захід» або «північ-південь». Але сталося зовсім не так. Невідомі автори поділу буквально «розшматували» район за лише їм зрозумілою системою. У результаті, до п’ятнадцятого округу увійшли місто Кобеляки, селище Білики, Світлогірська, Озірська, Чорбівська та Червоноквітівська сільські ради. Усі інші населені пункти належать до 16‑го виборчого округу. Безумовно, подібний дивний розподіл аж ніяк не сприяє тому, щоб виборці чітко розуміли, за кого ж вони голосуватимуть.
Прокоментувати даний факт ми попросили вже відомих кандидатів у депутати до Полтавської обласної ради. Їм були задані чотири запитання: «Чи балотуватиметесь Ви до Полтавської обласної ради по мажоритарному одномандатному округу? Чи визначились, по якому саме округу йтимете на вибори? Як ставитеся до запропонованої системи розподілу району на два округи? Чи сподіваєтеся на чесні вибори?»
Олександр Копелець, кандидат в депутати від Народної партії: «Уже точно відомо, що я балотуватимусь до обласної ради по списку Народної партії. Мій номер — четвертий. Щодо мажоритарного округу… На сьогодні (розмова відбувалася в понеділок, 4 жовтня — редакція) я ще не прийняв остаточного рішення. Ще трішки почекаю, адже маю до шостого жовтня час. Із картою розподілу району ще не ознайомився. Але якщо вона така, якою малюють її засоби масової інформації, то про якусь системність чи справедливість і мови бути не може. Згоден, що район пошматували.
Вважаю, що самі вибори будуть чесними. Люди чесно прийдуть на виборчі дільниці і проголосують за того кандидата, який їм до вподоби. А ось при підрахунку голосів можливі всілякі неприємні сюрпризи. Маю підстави думати, що без фальсифікації не обійдеться».
Сергій Жук, кандидат в депутати від Соціалістичної партії. «Я йду на вибори по списку Соцпартії під одинадцятим номером. Думаю, що балотуватимусь і по мажоритарці. Особисто картою розподілу району на два округи ще не ознайомився. Але інформацію щодо цього маю. Маю й власну точку зору. Вважаю, що район поділили, м’яко кажучи, не зовсім по-розумному. А можливо й по-розумному... Але для когось одного чи двох. Уже це доводить, що на чесні вибори годі й сподіватися. Будуть і провокації, і підкупи, і фальсифікації. Але налаштований по-бойовому, буду змагатися!
Петро Маник, кандидат в депутати від Партії регіонів України: «Я йду на вибори по п’ятнадцятому виборчому округу. Від Партії регіонів України по Кобеляцькому району будуть балотуватися два кандидати до обласної ради — я і Микола Андрієнко. Він вибрав шістнадцятий округ, де знаходиться рідне для нього село Радянське, в якому, за його ж словами, Микола Іванович «і народився, і хрестився». Мені ж дісталися Кобеляки, Білики, Світлогірське, Озера, Чорбівка, Червоні Квіти та інші населені пункти.
Розподіл району знаю. Зізнаюся чесно, що був здивований запропонованою системою. Було б зрозуміліше для всіх, якби Кобеляччину розподілили якоюсь чіткою лінією, а не плямами, як зараз. Та в будь-якому разі налаштований змагатися і працювати. Дуже сподіваюся на те, що вибори будуть чесними. Було б добре, якби всі кандидати в депутати до всіх рад заключили між собою своєрідну джентльменську угоду — боротись без бруду, без порушення писаних і неписаних правил. Можна просто зібратися разом і домовитися про це без протоколу, без підписання якихось документів. Вважаю, що потрібно говорити про себе, про свої плани і програмні цілі, а не паплюжити конкурентів».
Ігор Філоненко, кандидат в депутати від «Фронту змін». «Балотуватимусь до обласної ради як по списку «Фронту Змін», в якому маю шістнадцятий номер, так і по одномандатному мажоритарному округу. З округом визначився. Йтиму по п’ятнадцятому, хоча мене й відмовляли від такого вибору. Про те, що район буде поділений не за географічним принципом, знав уже давно. Інформація щодо цього поширювалась і серед журналістів, і серед місцевих політиків. Так, розподіл дивний і малозрозумілий. Але це вже неважливо. Наївно було б сподіватися на чітку і зрозумілу всім логіку дій і подій під час виборчого процесу в сьогоднішній Україні. Але, по великому рахунку, не надто переймаюся цим. Можна довго думати-гадати, хто і навіщо так пошматував карту Кобеляччини. Та що це змінить? Лише час згаєш. Якщо хтось думав злукавити і здобути якусь перевагу, вибравши для себе вигідні, на його думку, населенні пункти, то, вигравши сьогодні, він обов’язково програє завтра. Адже запущений бумеранг має здатність повертатися.
Щодо чесності виборів… На жаль, і це вам підтвердить будь-який політтехнолог чи політик, у виборчому процесі, тим більше українському, не фігурують такі поняття як «порядність» і «чесна боротьба». Та водночас ніхто і ніщо не заважає кандидатам у депутати залишатися порядними людьми. І пам’ятати: вибори закінчаться, а нам і далі потрібно буде жити і працювати в цьому районі і в цьому місті. Звичайно, дрібні фальсифікації на виборах будуть. Але вони не матимуть вирішального значення при визначенні результатів виборів. Переможе дійсно сильніший».
Можна лише сподіватися, що виборці до 31 жовтня розберуться, хто і по якому округу балотуватиметься і за кого їм голосувати. А пошматований на час виборів район залишиться цілим і неушкодженим.
