Олександр Геращенко з Хорола вдруге став учасником проекту каналу СТБ «Танцюють всі». Минулого року хлопець увійшов до сотні півфіналістів проекту, проте далі випробувань Ялтою пройти не зміг. Цього ж року Сашко довів суддям, що він — один з найсильніших танцівників країни. Олександр Геращенко потрапив до 20‑ки фіналістів проекту і цієї п’ятниці в прямому ефірі СТБ почне боротися за головний приз шоу — 350 тисяч гривень і місяць майстер-класів у кращих хореографів світу.
Сьогодні Олександру Геращенко 22 роки, а його ім’я вже знає вся Україна. Ця слава прийшла до Сашка після того, як тиждень тому судді проекту «Танцюють всі-3», де він бере участь, оголосили його одним з найкращих танцюристів країни та дали можливість боротися за головний приз шоу. Цій популярності Сашко, звичайно ж, завдячує своїм заняттям танцями.
Олександр Геращенко — справжня знахідка для проекту: він танцює майже всі хореографічні стилі. Народний танок та брейк-данс хлопець вважає своїми «рідними» стилями, а ось інші — джаз, джаз-фанк, хіп-хоп, контемп, бальні танці Сашко зміг опанувати майже за рік.
Проте глядачі та прихильники Сашкового таланту не знають, що свого часу лікарі взагалі заборонили хлопцеві будь-які фізичні навантаження, а про те, щоб продовжувати займатися танцями, і мови бути не могло. Справа в тому, що в 12 років Геращенко захопився брейком, а всього через рік він уже був визнаний найкращим брейкдансером Полтавщини. Що цікаво — до цього часу Сашко танцями взагалі не займався, то ж, як кажуть в народі, це йому просто «дано» від природи. Проте саме захоплення брейком трохи не коштувало хлопцеві здоров’я. Під час виконання складного трюку Саша травмував спину. Після огляду лікарі заборонили йому будь-які фізичні навантаження та поставили найстрашніший для хлопця діагноз — «танцювати більше ти не зможеш».
Тоді танцюрист і вирішив. Якщо не зможе танцювати сам, то хоча б буде займатися постановками для інших. І в 15 років Сашко вступив до Гадяцького училища культури на відділення народної хореографії. Практичні заняття хлопець відвідував через страшний біль у спині, як зараз говорить сам: «Аж кричати хотілось від болю». Проте він учився себе стримувати. А згодом захопився акробатикою та почав закачувати больові точки за різними методиками. Пройшов час, і через декілька років Сашко відчув полегшення, зрозумів, що вже може більш-менш нормально себе почувати після занять та виступів на сцені. А згодом і взагалі зміг перебороти недуг.
Після закінчення училища хлопець переїхав до Комсомольська та влаштувався на роботу в Палац культури і творчості, де майже 3 роки працював балетмейстером народного ансамблю танцю «Веселка». 2009 року до Комсомольська з концертом приїхали фіналісти першого сезону проекту «Танцюють всі» Денис Христюк і Маша Безякіна. Побачивши їх виступ на сцені, яскраві композиції, які для танцюристів поставили хореографи СТБ, Олександр Геращенко вирішив спробувати і свої сили в цьому шоу. На перемогу не розраховував, хотів лише почути думку відомих хореографів з суддівського складу проекту щодо своїх даних. Тож танцюрист був дуже здивований, коли всі члени журі захопилися його народним танком та визнали одним з найсильніших танцюристів проекту. До сотні кращих Сашко увійшов легко, а ось хореографії в Ялті не витримав. Адже, як сам визнає, на той час займався лише народним танцем та брейк-дансом, тож інші стилі здавалися йому нездоланною перешкодою.
Однак після повернення додому Сашко знову взяв себе в руки та вирішив спробувати свої сили ще раз. Про це та багато іншого ми дізналися під час приватної бесіди з Олександром Геращенком.
— Розкажи, будь ласка, як ти готувався до третього сезону «Танцюють всі»?
— Після того, як в минулому році я повернувся додому, в душі був такий відчай, що його передати словами важко. Для мене було дуже важливим відчути цей проект, працювати з тими людьми, хто його створює. Після повернення я був злий на суддів. Але минуло кілька днів, і прийшло розуміння, що вони були праві, що мені, як танцівникові, не вистачає універсальності. Тож я почав працювати над собою. Було дуже важко. Адже я жив сам у Комсомольську, зарплатня у мене була маленька, роботи багато, ще й для своїх тренувань потрібно було час знаходити. Усі гроші я витрачав на майстер-класи відомих хореографів та танцівників. Їздив до фіналістів першого та другого сезону «Танцюють всі»: Дена Міргоязова, Маріам Туркменбаєвої, Євгена Карякіна, Жені Кота, Сергія Змійка, Ілони Гвоздьової та ін. Наприклад, щоб попасти на клас до Дена, я два дні не їв і заночував на вокзалі в Дніпропетровську. Але ні про що не шкодую. А тоді мене всі вважали трошки не в собі (сміється).
— Тобто ти їхав на кастинг шоу вже добре підготовленим і в своїх силах був впевнений?
— Ні. Я дуже хвилювався. Адже щороку рівень майстерності учасників проекту зростає і відповідно вимоги до танцівників з боку суддів уже зовсім інші. Я проходив кастинг у Харкові, не спав кілька ночей, усе обдумував, що буду казати, як мені доробити моє соло. А коли приїхав і побачив, скільки там людей, то стало ніяково, тож я вирішив просто розслабитись і отримувати насолоду від участі в шоу. Я танцював у крузі на банері, давав інтерв’ю, і на сцені «виклався по повній». А ще мені дуже допомогли ті самі майстер класи, про які я вже говорив. Коли ведучий запрошував усіх бажаючих танцювати в крузі, він називав стилі танців: вийдіть народники, вийдіть бі-бої, запрошуємо бальників, хто танцює контемп…? І тоді я зрозумів, що вже належу до кожної з цих категорій танцюристів.
— Як для тебе пройшли випробування в Ялті?
— Було дуже складно. Перед Ялтою всі танцюристи мали пройти обов’язковий детальний медичний огляд, адже 4 дні в Ялті це такі навантаження на організм, що не кожен їх може витримати. Можу сказати, що легкого в Ялті не було нічого. Ми тільки-но приїхали до готелю, як нас зібрали і запропонували показати соло під музику, яку обирали організатори. На дворі було дуже жарко, ми — втомлені переїздом, та ще й імпровізувати під чужу музику довелось… Тих, хто з імпровізацію не впорався, відразу відправили додому. Інші ж наступного дня пішли на хореографію Влада Ями, який учив нас танцювати найскладніший латиноамериканський танець — джайв. Далі була хореографія Сіско Гомеса, для мене вона виявилась найскладнішою, адже він дає надто швидкий хіп-хоп, важко все запам’ятати… Але я впорався з цим завданням. Лише після ліричного джазу Тетяни Денисової судді відправили мене боротися за життя на проекті. На щастя, мене врятувало соло в народному стилі. Так я дійшов до вибору 20‑ки найсильніших танцівників країни, але дуже хвилювався, бо брав участь у цьому проекті зі своїм другом Ігорем Кулєшиним. А шоу — є шоу. Нас намагалися порівнювати, хоча ми і ставали подалі один від одного, менше бували разом перед камерами. Але не змогли уникнути так би мовити конфлікту, перед вибором 20‑ки. Нас залишили на останок і сказали, що пройде лише один. Тут я вже й взагалі не знав, що думати: Ігор займається в моєму балеті «Кавабанга», він мій кращий друг… Тож, коли сказали, що до 20‑ки беруть мене, я спочатку зрадів, а потім сів і думав, що заплачу, адже зрозумів, що у фінал не проходить мій друг.
Отож спогади про Ялту залишились двоякі: з одного боку яскраві, з іншого — сумні. Якби мене спитали, з чим у мене асоціюється Ялта, я б сказав: із втомою. Бо всі 4 дні я майже не спав. У 3 години ранку ми вже починали заняття, а лягали спати у кращому випадку о 12‑ій, або не спали взагалі.
— Чим зараз ти займаєшся у Києві?
— Уже місяць, як 20‑ка фіналістів перебуває в Києві, тут ми готуємось до прямих ефірів. Для нас проводять майстер класи з різних стилів. На цьому тижні нас поставили в пари, а потім ми витягнули стилі: хто-який буде танцювати на прямому ефірі. Зараз працюємо над постановками, як групових танців, так і парних виступів, а також всі готують соло на той випадок, якщо Україна нас не підтримає і доведеться боротися за життя на проекті. Зараз я можу сказати, що мені дісталася чарівна партнерка, з якою ми гарно потоваришували. А танок, який ми покажемо на першому прямому ефірі, сподіваюся, всім дуже сподобається. Такого у моєму виконанні ніхто ще не бачив.
— Щоб ти міг побажати танцюристам-початківцям?
— Перш за все — дбати про своє здоров’я. Коли я тільки починав займатися, то мало про це думав і мало не втратив можливості взагалі рухатись. Більш того, такий випадок у моєму житті був не один. Наприклад, в 2003 році я поїхав на фестиваль «Битва року» в Ялті з брейкерами з команди «Nuclear Pacmans». Та за день до від’їзду я неправильно поставив руку при виконуванні одного із трюків і зламав її. Мати їхати заборонила, проте я упросився, ніби просто подивитись, як танцюватимуть друзі. Ага ж, буду я сидіти на місці (сміється). Поїхав на фестиваль з гіпсом, але в Ялті почав тренуватись і заробив зсув, довелось лікарям накладати новий гіпс. А вже на самому фестивалі я вирішив показати і свій брейк-данс, та знову невдало сперся на ту ж саму руку… І мене знову доставили в лікарню, і знову перенакладали гіпс. За кілька днів я ламав руку тричі в одному і тому місці. Мало того, що це дуже боляче, та ще й заживала вона потім дуже довго, а рухові можливості довелось розробляти окремо. Піклуйтеся про своє здоров’я! І не повторюйте складних трюків без нагляду хореографа.
— На що ти витратиш 350 тисяч гривень, якщо виграєш їх?
— Моя найдорожча в житті людина — моя мама Валентина. І вже рік, як їй потрібна операція. На початку 2010 року її вже прооперували. Зробили заміну суглоба на правому стегні. Але на це пішли всі сімейні гроші. А зараз таку ж операцію їй треба зробити і на лівому стегні. Я буду дуже старатися виграти ці кошти, адже більше не знаю, де взяти грошей на операцію для мами. Я дуже хочу допомогти їй знову нормально ходити. А якщо в мене залишаться гроші, то я дуже хотів би відкрити свою власну школу танцю.
Якщо ви вболіваєте за Сашка Геращенка, то не пропустіть перший прямий ефір шоу «Танцюють всі», який буде показано на каналі СТБ 22 жовтня (п’ятниця), початок о 20:00. Відсилайте СМС у підтримку Сашка (номер буде показано в прямому ефірі), разом підтримаємо нашого земляка і допоможемо йому здійснити його мрію та допомогти матері.
