Читачі «ЕХО» ще повинні пам’ятати епопею з усенародного захисту Кобеляцького поштового відділення, яка розгорталася кілька років тому. Тоді місцеву пошту її полтавська дирекція пропонувала «оптимізувати», «реорганізувати» і приєднати до новосанжарського відділення. Але на захист кобеляцьких поштарів піднялися районні депутати на чолі з Володимиром Жуковим, депутат-обласник Анатолій Шкарбан, захвилювалися громадські організації. Одні писали статті в газети і листи в інстанції, інші десь по київських туалетах виловлювали Олександра Мороза і тодішнього профільного міністра Миколу Рудьковського і доносили їм звістку про кобеляцьку проблему. І в кінці-кінців повноцінне поштове відділення в Кобеляцькому районі таки залишили. Після того всі без виключення політичні партії, представлені в районному «парламенті», звітуючи перед виборцями, хвалилися, що саме вони відстояли пошту.
Те все було і навіть трішки забулося. Аж ось напередодні настання нового, 2011 року невтомні київські та полтавські «оптимізатори» знову повернулися до теми знищення Кобеляцького відділення зв’язку. Цього разу вони вирішили приєднати уламки того, що залишилося після «оптимізації», до Полтави. Воно ж ближче, на їх думку, виходить. До Санжар — 35 кілометрів, а до Полтави «лише» сімдесят. Одним махом із Кобеляками вирішили оптимізувати і Санжари, і Зіньків, і Гадяч. Одразу потрібно відзначити, що в місцях, підданих «оптимізації», подібну звістку сприйняли, м’яко кажучи, без позитивних емоцій. У мережі Інтернет навіть з’явилися повідомлення про можливі акції протесту в Гадячі.
Працівники Кобеляцького відділення пошти, з якими спілкувалося «ЕХО», ентузіазму з приводу задумів і дій свого київського та полтавського керівництва не виявляють. Вони розповіли, що повідомлення про звільнення отримали близько п’ятдесяти штатних працівників. Не стосувалося воно лише міських листонош. Їх далі оптимізувати вже нікуди. Хіба що газети і журнали самостійно до читачів долітатимуть.
У «оптимізації» місцеві поштарі вбачають лише реальні «мінуси», які набагато вагоміші від примарних «плюсів».
По-перше, на місце «оптимізованих» кобелячан візьмуть полтавців. Людей, які не мають ні досвіду роботи, ні кваліфікації. Та й хто в обласному центрі піде влаштовуватися на посади, де потрібно багато працювати і мало заробляти? Під час «реіорганізації», яка відбувалася кілька років тому, у Кобеляках «скоротили» двох працівників на сортувальній дільниці. Натомість у Полтаві взяли трьох. «Економія» вражаюча. У результаті різко погіршилася якість доставки періодичних видань до читача. У Кобеляках та інших райцентрах лежать сотні кілограмів всеукраїнських газет та журналів, які не дійшли до читача. Раніше, при виникненні проблем із доставкою періодики, люди або листоноші, з якими вони спілкуються, телефонували і їхали до Кобеляцького відділення пошти. Хто поїде в Полтаву? І до кого він там звертатиметься?
По-друге, при подальшій «оптимізації» проблеми неминуче виникнуть не лише у читачів, а й у споживачів природного газу і електроенергії. За послуги вони заплатять у Кобеляках, платіжки підуть у Полтаву, час ітиме. А газовики і електрики затримок в оплаті не прощають. Вони «відрізають». Звичайно, громадяни знайдуть альтернативу пошті. Платити за послуги можна і в комерційних банках. Але там це коштуватиме дорожче.
Комерційно-бюджетний трюк
Досить негативно оцінює запропонований варіант реорганізації пошти міський голова Кобеляк Олександр Ісип. Він говорить: «На мою думку, далеко не вичерпані інші резерви покращення роботи Кобеляцького поштвого відділення. А варіант банального скорочення робочих місць, який нам пропонують, не є найкращим. Давайте розбиратися у цифрах. Із озвученого представниками полтавської дирекції «Укрпошти» випливає, що Кобеляки за рік отримали 120 тисяч збитків. Щоб їх ліквідувати, планують звільнити 46 працівників. Із них — 9 пенсіонерів. Елементарні розрахунки показують, що 120 тисяч — це заплата із нарахуваннями 4–5 чоловік у Кобеляцькому поштовому відділенні. Або двох високопоставлених чиновників у Полтаві. От їх, чиновників, нехай і скорочують. Або відправляють на заслужений відпочинок кількох пенсіонерів.
Отже, інакше, як комерційно-бюджетним трюком, запропонований варіант оптимізації назвати не можна. У міського та районного бюджетів просто заберуть кілька десятків тисяч гривень. Наших людей скоротять — це раз. Ті, що залишаться працювати, сплачуватимуть податки до бюджету Полтави — це два. Різко погіршиться якість послуг пошти — це три. Кому від цього краще, де поліпшення? Я — не бачу».
Був дещо стриманішим у висловлюваннях, але теж не приховував свого негативного ставлення до проекту «приєднання» Кобеляцького відділення до Полтави і голова райдержадміністрації. Анатолій Олексійович відзначив: «Нам не надали беззаперечних аргументів щодо користі для району від подібної реорганізації. Натомість і депутати райради, і я як представник виконавчої влади вбачаємо чимало негативних моментів у подібній реорганізації. Передусім — це втрати для бюджету і скорочення робочих місць. Свою позиції ми донесли до представників обласної дирекції «Укрпошти». Більше того, я проінформував про ситуацію і голову облдержадміністрації Олександра Удовіченка. Так, наша пошта недовиконала доведений їй план на 1,2 відсотки. Але ж це при тому, що ніхто не задіював ніяких механізмів для покращення ситуації. Так давайте спробуємо це зробити, не ріжучи по живому. Ми домовилися про те, що реорганізація буде відтермінована на 2 місяці. За цей час будемо думати, працювати, рятувати пошту».
А як у людей?
Скориставшись нагодою, ми звернулися з проханням про надання інформації до колишніх працівників «ЕХО», які нині трудяться в Данії, країні, котра є зразковою в плані роботи держави та соціальної захищеності людей.
Виявляється, у Данії пошта успішно працює як частина державного механізму. Практично вся ділова документація доставляється саме за допомогою пошти. Паспорт вам присилають по пошті, водійське посвідчення і документи на автомобіль — теж. Цим данці вбивають одразу кількох зайців. По-перше, завантажують роботою і дають можливість заробити поштарям. По-друге, звільняють своїх громадян від сумнівного «привілею» стояти в черзі і спілкуватися з чиновниками. По-третє, звужують поле для проростання такого страшного бур’яну, як корупція. Людина здає заяву і у встановлений термін отримує потрібні їй документи чи довідки поштою. Ніякого контакту з чиновником! Немає черг, немає необхідності купляти клеркам каву, шоколад, папір для принтера чи давати мільйонного хабара!
«Так то ж у людей», — скаже хтось. А ми хто — худоба?
