Щоб послухати гостей з «району», до сільського клубу приходять близько п’ятдесяти мешканців Лівенського — переважно жінки. Вони займають місця у холодній залі та з цікавістю очікують на виступи районних спеціалістів. Зрозуміло, що найбільше турбує сільських жителів поступове падіння закупівельних цін на молоко.
Заступник голови райдержадміністрації Володимир Тараненко, який виконує обов’язки головуючого, спочатку надає слово начальнику управління ветмедицини в Новосанжарському районі Зої Ащеуловій.
Зоя Анатоліївна на початку свого виступу зазначає, що нинішня ціна у 2 гривні за літр молока є заниженою і такою, що не відповідає його реальній вартості. Але ще більше непокоять головного ветеринара району умови приймання молока.
— Зараз як молоко приймають? Стоїть така собі будка, накрита шифером. Там вранці збираються люди із молоком. Приїхав молоковоз, вилізла лаборантка, пальцем попробувала жирність молока у банці — все, рахується, що прийняла. Так от, з 1-го березня такого не буде! — переконано заявила Зоя Ащеулова.
За словами Зої Анатоліївни, кожен збирач молока отримав від неї перелік умов, необхідних для того, щоб і надалі збирати молоко у населення. Головна з них — обладнання пунктів прийому молока. Це має бути не «будка», а приміщення розміром 2,70 х1,70 м. У ньому має бути освітлення, опалення, стіл та реактиви, потрібні для проведення аналізів. У такому пункті лаборант у нормальних умовах зможе прийняти молоко і тут же визначити його жирність та чистоту. А от здати молоко з водичкою вже не вийде, бо його одразу ж завернуть назад.
— Чому зараз у селі чотири різних молоковози збирають молоко? — риторично запитує Зоя Ащеулова, — Тому, що одному збирачу молоко не підійшло, він його завернув, так те ж молоко можна віднести на інший молоковоз — і там його візьмуть!
— А вчора у нас брали аналізи на жирність, можна взнати результати? — поцікавився хтось із залу.
Зоя Ащеулова до запитання була готова. От тільки відповідь навряд чи задовольнила деяких жителів Лівенського. Зоя Анатолівна зачитала список, з якого виходило, що лише 7 із 22 здавачів принесли на молоковоз нерозбавлене молоко. У інших відсоток води коливався від 7 до 20 %!!! Траплялися і справжні парадокси.
— Проводимо аналіз молока. Жирність показує 7 % (при базовій 3,4 %) і при цьому у молоці 20 % води! Як таке може бути? — запитує Зоя Ащеулова.
— Це порошок і соя, — спокійно відповідає Володимир Тараненко.
Зоя Анатоліївна із ним погоджується. А присутнім у залі начальник ветеринарної служби району пояснює, що знаходяться умільці, які ллють до молока коров’ячого так зване «соєве» молоко. Для цього попередньо подрібнюють сою, настоюють її у воді і отриману рідину доливають у банку. На виході мають більший об’єм та високу жирність.
— Ви жалієтесь на низьку ціну, а самі здаєте на молоковоз таку от продукцію! — дорікає присутнім селянам Зоя Ащеулова, — звичайно, ви вправі вимагати вищу ціну, але лише тоді, коли самі будете здавати якісне молоко.
Після такої критики більша частина залу притихла і навіть не намагалася висловлювати претензії на адресу збирачів молока. Але частина присутніх (напевно, з числа тих, хто не розбавляє молоко ні водою, ні соєвими добавками) все ж таки скаржилась на власників молоковозів.
— Чому нам платять за банку, а не за літр? — нарікала жвава бабуся, — у банці ж більше, ніж три літри. А з трьох банок скільки нам не дораховують?!
— Казали ж, що буде дотація на корів від 1 до 2 тисяч гривень! — нагадав головуючому середніх років чоловік.
— Так то ж з 2020 року! — відповів йому, сміючись, його сусід.
Володимир Тараненко переконав селян, що дотація на корів таки буде — варто лише трохи почекати. Після цього Володимир Федорович надав слово представнику збирачів молока — приватному підприємцю Юрію Рудичу. Той у своєму виступі запевнив, що готовий облаштувати у селі пункт прийому (можливо, і не один), але лише тоді, коли трохи потеплішає. Стрімке падіння ціни на молоко він пояснив звично:
— Ціну диктує ринок. А він зараз переповнений молочною продукцією. А немає збуту — немає і закупівлі.
Щодо якості молока, яке здають селяни, то Юрій Рудич підкреслив: за якісну продукцію і дорожче заплатити не шкода.
— Якщо людина приносить молоко і воно показує жирність 4 %, то за нього людина і 5 гривень може отримати, — запевнив підприємець.
Наприкінці зустрічі Володимир Тараненко спробував підвести якийсь спільний знаменник під усім сказаним. Від збирачів вимагалося надалі у кожному молоковозі мати літроміри, щоб розраховуватися із селянами за літри, а не за банки. А від здавачів, зрозуміло, — не розбавляти своє молоко ні водою, ні чимось іншим. Чи дослухаються до цих порад обидві сторони — покаже час. Але вже зараз зрозуміло, що доки ціна на молоко суттєво не зросте, селяни будуть продовжувати дурити збирачів, а ті, у свою чергу, — селян.
(На фото - селян цікавить ціна)
