Для цього вони запросили начальника інспекції захисту рослин в Кобеляцькому районі Юрія Біденка. Він повідомив, що ця проблема стосується не лише Лучок, а й багатьох сіл району. Селян цікавило, перш за все, одне питання: що робити? На що Юрій Васильович відповів: «На сьогодні вам треба зібрати хоча б те, що залишилось на городах. Зараз із ним боротися пізно. Якби ж можна було його навчити їсти тільки амброзію, було б прекрасно. Зараз шкоду приносить не сам метелик, а гусінь, яка вже всім вам відома. Щоб її побороти, треба застосовувати хімічний спосіб, тобто бризкати препаратами. Та що ж буде, коли ви сьогодні побризкаєте помідори, а завтра їх з’їсте? Ви самі себе травитимете. Чи зробите ви шкоду тій гусені, не впевнений, а себе потруїте точно. Саме гірше, що метелик літає вночі, коли всі сплять, і через це боротися з ним важко. Наука показує, що таке нашестя відбувається раз на десять років. Чи буде він на ваших землях наступного року — невідомо. Адже на зиму гусінь ляже в землі зимувати. І якщо цьогорічна зима буде морозна і малосніжна, то наступного року вона може не з’явитися. Зазвичай вони вимерзають. Тому я пропоную почекати до весни. І якщо ви побачите, що гусінь залишилася, то будемо боротися з нею біологічним методом — ентомофагом трихограмою. Гусінь трихограми поїдає яйця лучного метелика, так як вона дозріває раніше. Це самий ефективний метод. І, до речі, недорогий у порівнянні з хімічними препаратами: 25 гривень на гектар. У нас є спеціальні лабораторії, в яких ми їх розводимо. Та ви не думайте, що за один раз ви їх поборете. Вони в природі завжди були, є і будуть. І через десять-дванадцять років вони знову можуть з’явитися. Тільки тепер ви будете готові до цього. Це все природно». Тут із залу бабуся додала: «Та канєшно, це нам із самальота цих жуків підкинули. Де б вони тут побралися? Коли йдеш по полю, всі чоботи мокрі від них». Та на цю фразу Юрій Васильович сказав, що така ситуація не тільки у цьому селі, а у багатьох інших селах України. «Ще одним рішенням проблеми є перед зимою переорати землю, — додав Юрій Біденко, — адже гусінь залазить на 25–30 сантиметрів у землю». Люди зраділи, мовляв, це якраз стільки, скільки оре трактор. Після сходки всі ще довго консультувались у Юрія Васильовича. А дехто побіг купувати препарати, які продавались неподалік, у надії врятувати хоча б те, що залишилось. Після сходки ми завітали на поля, про які говорилось раніше. По одній стороні поля і справді стоять з’їдені гусінню буряки, гарбузи, кукурудза, та навіть… амброзія. А до іншої сторони поля вони ще не добралися. Та час наїстися у них ще є.
Довідка
Лучний метелик — один із найнебезпечніших і широко розповсюджених шкідників сільськогосподарських культур. Висока плодючість, багатоїдність, періодичність спалахів масового розмноження і здатність до міграцій уможливлює нанесення ним відчутних втрат врожаям на великих площах. З багаторічного аналізу тривалості спалахів масового розмноження лучного метелика випливає, що цей спалах триватиме до 2013 року. Як відомо, він віддає перевагу лише 5–6 видам рослин. Він входить до переліку особливо небезпечних шкідливих організмів у країні, які здатні створити надзвичайну ситуацію. Його гусінь у період спалаху розмноження пошкоджує майже всі сільськогосподарські культури. Метелики активні у теплі ночі, в цей час відбуваються їх перельоти, спарювання та відкладання яєць. Після заходу сонця метелики злітають, шукаючи теплішого шару повітря, підхоплюються повітряними течіями і летять за вітром. Основною характерною особливістю лучного метелика є міграційна здатність на великі відстані — на 300–900 кілометрів.
