Увечері 31-го грудня кілька десятків новосанжарських дітлахів прийшли із батьками до центральної ялинки селища. Там вони подивились на справжнього Діда Мороза, розказали йому по віршику та отримали солодкі подарунки.
Довгоочікуваний сніжок випадає напередодні Нового року — 30-го числа. Але тієї ж ночі розтає. Тому останній день 2011-го зустрічає новосанжарців досить теплою — майже березневою — погодою, мокрими вулицями та легким вечірнім туманом. Незважаючи на те, що настрій така погода навіває зовсім не святковий, о 20:00 у центр до новорічної ялинки таки приходять із півсотні мешканців селища. Майже половина із них — дітлахи різного віку. Від школяриків до малюків, яких мами/тата принесли на руках чи привезли в колясках.
Усі разом новосанжарці кільканадцять хвилин слухають виступ працівників відділу культури, які просто під ялинкою співають новорічних пісень. Після закінчення невеличкого концерту під відкритим небом униз до глядачів спускаються Дід Мороз разом зі Снігуркою. Вони підкликають до себе дітлахів. Ті підходять по одному і розповідають віршики — про Новий рік, сніг та зиму. Кожному добрий дідусь Мороз відсипає зі свого величенького мішка по жмені цукерок.
— Ви знаєте, що найдобріші канфети — у Діда Мороза?! — додає своєрідної реклами селищний голова Андрій Река, який традиційно усе фотографує.
Він же припрошує підходити до дідуся усіх діток.
— Хто й не вивчив віршика — теж підходьте, — запрошує мер Нових Санжар, — якщо комусь із діток не дістанеться цукерок, тим Дід Мороз додому принесе!
Дітки слухняно вишиковуються у чергу і Дід Мороз та Снігуронька наділяють цукерками кожного. Насамкінець приємної процедури усі дітлахи вишиковуються і фотографуються із казковими (чи справжніми?) персонажами на згадку.
— Усі, хто отримав канфети, давайте мені по одній! — жартує Андрій Река, фотографуючи дітлахів разом із Морозом.
Уже близько дев’ятої площа перед ялинкою майже порожніє. Дорослі поспішають додому, щоб встигнути сісти за стіл та провести Старий рік. Дітлахи несуть у кишенях дорогоцінні цукерки, отримані від справжнісінького Діда Мороза, і думають: «А все ж таки він існує!»
