Хоча за календарем зараз зима, та у дворі кобелячанки Таїсії Колісник справжнє літо. Серед двору стоять зелені пальми, соняхи з жуками-сонечками, а в саду — лебеді та лелеки.
Знаходити в смітті прекрасне, погодьтеся, ще важче, ніж бачити в калюжі зорі. Таїсії Колісник це з легкістю вдається. Завдяки чому, вона й сама достеменно не знає.
Коли ми завітали до Таїсії Федорівни в гості, ще від самих воріт здалося, що ми потрапили до якоїсь казки. Ворота розмальовані яскравими фарбами з обох сторін. На них чітко вимальований індик поважно розгулює по двору, а квочка із курчатами клюють пшоно біля курятника. Далі наш погляд привернули до себе дві лелеки, що сиділи високо у гнізді на спиляному дереві. Тут навіть будинок для курочки (так назвала його господиня — авт.) стоїть як справжній: з димарем, вікнами та прикрашений квітами. Та не можна не побачити високі пальми та соняхи, що стоять посеред двору. А зроблені вони… із поліетиленових пляшок.
За освітою Таїсія Федорівна художниця. Все життя у неї пов’язане із творчістю. Та професію, на жаль, обрала не творчу. Все життя жінка пропрацювала слюсарем. Проте весь вільний час вона присвячувала своєму улюбленому захопленню. Спочатку малювала картини, вишивала, шила та в’язала. А вже потім на думку почали спадати різноманітні креативні ідеї.
Ексклюзив із хімізованого непотребу
— Бувало, — пригадує жінка, — що й серед ночі щось надумаю. Приходиться вставати і записувати або замальовувати. Я дивлюся на порожню пляшечку з–під шампуню чи незвичний уламок пластмаси і відразу ж собі уявляю, що з того може вийти, — зізнається майстриня. — Уява спрацьовує блискавично. У мене є спеціальне місце — гараж. Туди в коробках я складаю поліетиленові пляшки, горщики, невеликих розмірів упаковки та інші тверді побутові відходи більш–менш «пристойного» вигляду. Згодом вони стають у нагоді під час реалізації якогось задуму. Довго ці речі можуть лежати без потреби. Поки стояла в гаражі машина — хламу скільки не було. Та машину я віддала сину і тепер всі мої матеріали для роботи зберігаються там. Та все складено акуратно і навіть без світла я можу знайти, де і що лежить.
Всередині будинку, де живе Таїсія Федорівна, не менш казково, ніж у дворі. Тут практично у кожному куточку майстриня щось вигадала та зробила власними руками. На кухні під стелею схилились важкі грона винограду, на полицях — пляшки, у яких всередині безліч квітів, акваріуми, у яких живуть черепахи та ростуть квіти, щоправда штучні. А поруч, на столі, міні-ферма з маленьких фігурок корови, собаки, свиней, індиків та інших тварин. У коридорі розташувалась береза із великою кількістю птахів на ній. Далі, проходячи по хаті, розмістилось ще одне дерево — яблуня. А як глянеш догори — то на стелі можна побачити намальоване синє небо із хмарами по якому літають ластівки. Практично все у цьому будинку привертає до себе увагу.
— Ось, — каже майстриня, — картину я намалювала, а цю картину зробила із пінопласту (показує — авт.) Коли я робила на стелі небо із ластівками, я спочатку намалювала все на пінопластових квадратах. Потім уже все приклеювала на стелю. Та коли невикористані кусочки залишились, жалко їх було викидати, вирішила щось із них придумати. Нарізала на маленькі кусочки, пофарбувала у синій колір і зробила із цього всього море. Виклала все на картині, знайшла чотири дельфіни — і картина готова. Гарно вийшло! У мене ніколи нічого не пропадає. А ще я завжди мріяла мати вдома камін. Справжнього, на жаль, немає, тому я вирішила його намалювати на печі. Також дуже люблю робити щось із поліетиленових пляшок. Першим, що я зробила, були пальми, що стоять у дворі. На них пішло аж півтори тисячі пляшок! На кожну гілку пальми йшло по 25 пляшок. Влітку, взагалі дуже гарно! Пальми були з підсвіткою, на них я прикріплювала банани, кокоси та ананаси. На зиму я їх познімала. Першого вересня діти йшли до школи, а у моєму дворі для них була невелика згадка про літо.
Ранкові дослідження сміттєзвалищ
Пляшки довелося збирати скрізь: і просто на вулиці, і по смітниках. Вранці, буває, встаю о четвертій ранку, люди ще сплять, а я на велосипед — і по тротуарчику проїхалась та позбирала всі пляшки. Коли люди починають виходити на вулицю, тоді я тікаю додому, щоб менше мене бачили. Ну мішків по п’ять-шість можу назбирати. Сторонні до моїх вигадок по-різному ставляться: хто заздрить і обливає чимось мої розмальовані ворота, дехто не розуміє, а хтось заходить до двору, щоб сфотографуватися.
Загалом, своїм улюбленим заняттям майстриня займається цілий день. Як вона нам сказала, буває навіть і до першої або другої ночі працює. Хоча й працею жінка не може назвати своє заняття. Для неї це, скоріш за все, відпочинок.
Зараз у Таїсії Колісник в планах виготовити трьохметровий млин і поставити його на городі.
— Я зі своїм теслярем уже домовилась, — каже вона. — Якщо мені щось потрібно, він відкладає свою роботу і допомагає реалізовувати мої ідеї. Він мені вже пообіцяв, що і млин зробити також допоможе.
Також Таїсія Федорівна дуже полюбляє займатися квітами. У її дворі влітку цвіте більше 180 кущів троянд. Також багато посаджено тюльпанів та лілій. Усі гроші, зі слів жінки, йдуть на квіти.
— Квіти, які на базарі є — то всі в мене, — розповідає жінка. — Колись до мене знайомі приїхали, то подарували мені шість великих лілій. То я не знала, як їх розцілувати за такий подарунок (сміється — авт.)
Та найголовніше, про що сьогодні мріє жінка, це здоров’я. Щоб були здоровими вона і її діти та онуки. А ми бажаємо Таїсії Федорівні здійсненні всіх її задумів та мрій.
