У п’ятницю ввечері співробітник «ЕХО» разом із кобеляцькими правоохоронцями та представниками громадськості патрулював вулицями райцентру.
Подібні рейди, за словами Людмили Домнич, старшого уповноваженого кримінальної міліції в справах дітей, є явищем регулярним. Крім міліціонерів, у них, як правило, беруть участь педагоги міських шкіл та працівники райдержадміністрації. Цього разу запросили ще й пресу. Домовившись, до речі, що подібна співпраця буде постійною.
Наш п’ятничний захід називався рейдом по місцях відпочинку молоді. Крім автора цих рядків, у ньому взяла участь вже згадувана Людмила Домнич, дільничний інспектор Андрій Полонський, начальник служби у справах дітей Катерина Єременко та працівник міської школи №2 Олександр Дрогочинський.
Наше рейдування почалося одразу після 20-ої години, а закінчилось вже опівночі. Одразу потрібно відзначити, що на вечірніх вулицях Кобеляк та в райвідділі внутрішніх справ у цей час можна побачити й почути багато цікавого і, навіть, повчального. Згідно із задумом, учасники рейду мали біля барів та дискотек виявляти неповнолітніх, які вживають алкоголь та курять, а потім виявити магазин, у яких все це дітям продають. Та, на жаль, все зробити не вдалося. Чому — читайте нижче.
«Ми пиво викинемо! Можна нам на дискотеку?»
Виходимо із райвідділу міліції і за кафе «Маленький Париж» повертаємо в парк Піонерський. Там, за будівлею РЦКД та туалетом, полюбляють «вничку» курити підлітки. Цього разу — ніде ні душі. І вже в кінці маршруту, біля Стели героям-комсомольцям Андрій Полонський помічає дві постаті. У руках у них пляшки, з яких люди щось п’ють. Підходимо ближче. Це — явно не підлітки, а дорослі люди — чоловік та жінка. Їм роблять зауваження щодо розпивання спиртних напоїв у громадському місці. Люди реагують адекватно, перепрошують і йдуть собі. Нікого і нічого підозрілого не виявили і за будівлею Будинку дитячої та юнацької творчості. Хоча це теж є одним із улюблених «місць відпочинку» малолітніх любителів пива та сигарет. Раптом Людмила Домнич просить всіх прислухатись. Слухаємо. З вулиці Дніпропетровської лунають веселі дитячі голоси. «А оце, швидше за все, наші клієнти», — припускає Людмила Олександрівна. І не помиляється. По вулиці, у бік дискотеки йде весела компанія із п’яти підлітків. Хлопці голосно розмовляють, сміються, стрибають один на одного та на паркан. Одним словом — душа бажає свята. Один із підлітків в якомусь своєму «високому» душевному пориві кидає на газон жерстяну бляшанку… І раптом все стихає, душевні пориви мерщій летять кудись в район п’яток, свято тьмяніє. Це — хлопці побачили міліціонерів. Після короткої профілактичної розмови вони досить швидко каються, називають свої прізвища і висловлюють готовність разом з батьками відвідати кабінет Людмили Домнич.
…Йдемо вверх по Дніпропетровській. Вже майже в кінці вулиці, з двору, що за магазином «Оптовичок», виходить підліток, зістрибує з високого парапету і швидко йде за ріг. У темряві, звідки вийшов хлопчина, жевріє вогник. «Явно там курять», — каже Андрій Полонський, миттю застрибає на парапет і прямує в темний двір. Ми — за ним. Там стоять двоє хлопців — на вигляд зовсім діти. Поряд із ними дві двохлітрові пляшки пива та тліючий недопалок. Застукані зненацька підлітки лякаються. Але дружно відмовляються від свого авторства в розпиванні пива та курінні. Хоча мобільний телефон одного з них лежить прямо поряд із пляшками. Хлопцям пропонують пройти до райвідділу та зателефонувати батькам. Обоє просять їх відпустити та нікому не дзвонити. Та зрештою, похнюпившись, покірно йдуть до райвідділу міліції.
На вулиці Жовтневій зустрічаємо трьох дівчат. Вони, на вигляд, вже повнолітні. Дівчата щебечуть про щось своє, на ходу відсьорбуючи і пляшок. Їм теж пропонують пройти у райвідділ. Дівчата просяться. Потім дружно підходять до контейнера і викидають у нього пляшки. Одна каже: «Ми пиво викинемо і більше не питимемо. Можна нам на дискотеку?» Їх відпускають.
Партизани
У деяких випадках того вечора правоохоронцям вдавалось затримати не всіх підлітків, які курили на вулицях. Двоє хлопців, чи то більш досвідчених, чи спортивніших, тільки-но побачивши людей у формі, «ставали на ноги», тобто тікали. Затримані ж героїчно грали роль партизанів, не здаючи втікачів. Мовляв, вперше бачимо, знаємо, що то був Саша чи Вася. Але оскільки підлітки, на щастя, не є професійними злочинцями, то всі їх хитрощі та героїзм із легкістю «читались» досвідченими міліціонерами. Кілька, нібито, непрямих запитань — і Людмила Домнич вже встановлює особи втікачів.
… За годину ходіння по нічних Кобеляках міліціонери затримали чотирьох підлітків. Планували рейдувати й далі. Але — не вдалося. Хлопців привели до райвідділу внутрішніх справ і викликали їх батьків. І тут почалося. Батько одного із хлопчаків, який прийшов через півгодини після дзвінка, одразу звинуватив міліціонерів у незаконному затриманні його сина і почав писати скарги. Хлопчика ж він одразу попередив: «Відмовляйся давати пояснення. Згідно 63-ої статті Конституції». Відмовився він і від проходження дитиною медогляду на стан алкогольного сп’яніння. А на запитання щодо того, що робив його син у темному дворі за магазинами, запропонував одразу дві версії: «Він у туалет пішов, а ще у нас бідна сім’я і він вечорами макулатуру збирає. Он там і шукав її». Врешті-решт хлопчика відпустили, а на батька склали протокол за неналежне виховання дитини. Який він одразу ж пообіцяв оскаржити в суді.
Батьки другого підлітка були налаштовані по-іншому. «Главу сім’ї» учасникам рейду навіть довелось просити застосовувати до сина не надто «радикальні» методи впливу.
А дійсно, хто ж з батьків зайняв більш правильну позицію? Перший — повністю вигороджував свою дитину, обвинувативши міліціонерів ледве не переслідування його самого за активну громадянську позицію. Що ж, вміти захищати свої права — це чудово. Бути при цьому юридично грамотним — ще краще. Другий батько навпаки вирішив застосувати до свого чада суперрадикальні методи впливу. Причому прямо у райвідділі міліції. А потім зазначив: «Ну, нічого. Тут не можна, а дома я йому всиплю. А те, що ганяють їх міліціонери, то правильно роблять».
Напевне, як це часто буває, істина знаходиться десь посередині між цими двома батьківськими позиціями.
Але ж є і обов’язки. А дитина, швидко зрозумівши, що можна користуватись лібералізмом законодавства, може перейти з пива на щось інше. І «віддячити» батькам-захисникам по повній програмі. Та це — авторські сентенції. Напевне їх буде ще достатньо. Адже вночі на кобеляцьких вулицях таки цікаво.
Слід пам’ятати
• Спеціальних, закріплених законодавством, часових обмежень для перебування неповнолітніх на вулицях у вечірній та нічний час в Україні немає. Чимало органів місцевого самоврядування прийняли рішення, які обмежують час перебування неповнолітніх без супроводу дорослих, скажімо, до 21-ї чи 22-ї години. Але це — підзаконні акти.
• Час затримання неповнолітнього чи іншого громадянина України для складання протоколу про адміністративне правопорушення обмежено трьома годинами. Потім людину повинні відпустити.
• Рішення про притягнення до відповідальності осіб віком від 16 до 18 років приймає лише суд.
• За розпивання алкогольних напоїв та появу у громадських місцях у п’яному вигляді передбачена відповідальність у вигляді накладення штрафу від 17 до 102 гривень. При потворному аналогічному порушенні можна «отримати» виправні роботи на строк від 1 до 2 місяців з відрахуванням 20 % заробітку, у виключних випадках — адмінарешт на15 діб.
• За куріння законодавець передбачає для неповнолітніх суворішу відповідальність. На перший раз штрафують у розмірі від 51 до 170 гривень. При повторному порушенні — від 170 до 340 гривень.
• Хоча у більшості випадків судді виносять неповнолітнім, які «попались» із пивом чи цигарками дуже м’яку міру покарання — попередження.
