Минулого тижня від випалювання сухої трави ледь не згоріло ціле село. Місцеві жителі, разом із пожежниками та працівниками лісництва, рятували його від вогню.
До редакції зателефонував директор Кобеляцького держагролісгоспу Юрій Волошин. Він повідомив, що горить село Жирки, яке межує з Новосанжарським районом.
Юрій Волошин розповів, що працівники держагролісгоспу, працюючи на посадках, побачили, що територія біля села Жирки почала диміти. Раптом піднявся великий вітер і вогонь почав доходити до села. Працівники держагролісгоспу трактором оборали ділянку, яка горіла, щоб припинити поширення вогню.
— Пожежні машини приїхали швидко, — каже Юрій Володимирович, — протягом п’ятнадцяти хвилин. Добре, що вони були неподалік. Взагалі, суху траву палять ті, хто тримає в господарстві худобу. Хоча буває й таке, що підпалюють просто так. Люди не розуміють, яку шкоду наносить вогонь. Ось, наприклад, згоріли маленькі сосни, — показує (авт.), — які росли на цій землі. Хвойні бояться вогню. І таких дерев тут багато. А скільки комах жило на цій землі! Вони також загинули.
Начальник Кобеляцького РВГУ МНС Володимир Богун, котрий також був на місці події, зауважив, що пожежі, котрі виникають через підпал сухої трави, зараз трапляються майже щодня. Він також розповів, що коли виникло загорання в Жирках, працівники були неподалік, у Куст-Кущах. Через підпал сінокосу в селі мало не загорілась школа. До неї залишалося близько двох метрів.
— Нам зателефонувала жінка і розповіла, що горить сінокіс і вогонь уже доходить до села Жирки. Трьома пожежними машинами — нашою, білицькою і кременчуцького лісгоспу — ми негайно прибули на місце події. На щастя, хати не встигли загорітися і обійшлося без жертв.
За підрахунками Володимира Богуна, вигоріла площа близько п’яти-шести гектарів.
Місцеві жителі, котрі стояли неподалік, жваво обговорювали цю ситуацію.
Чоловік похилого віку, який представився Іваном Черевиком, розповів, що у нього мало не згоріла хата.
— Коли я побачив, шо вогонь доходить до мого двору, я відкрив скважину і почав обливати двір водою, — каже Іван Кузьмич. — Он подивіться, забор за хатою згорів повністю! А шо було б з моїм домом?!
Чоловіки, що стояли поруч, сказали, що здогадуються, хто підпалив траву. На їхню думку, це могли зробити двоє мешканців сусіднього села Ісаївка. Адже підпал виник саме звідти. Мовляв, вони це роблять уже не вперше.
Друзі Івана Кузьмича прибігли на допомогу з сусіднього села Зачепилівки:
— Ми давно товаришуємо з Кузьмичем і часто навідуємось в гості, — розповідає жінка старшого віку, яка представилася Людмилою Охтирською. — І коли побачили дим зі сторони села, відразу ж прибігли на поміч. Якби наказали того, хто це зробив, щоб знали потім. А так — усе це залишиться безнаказанним.
Повертаючись у Кобеляки, Юрій Волошин зауважив:
— Ось дивіться, все в диму! І Куст-Кущі, і Білики. А де не горить зараз, так там спалено раніше!
Тут ми побачили, що чоловік і жінка якраз підпалюють сінокіс поблизу дороги. Ми зупинились і підійшли до них. Молода жінка пояснила, що вони контролюють ситуацію і вогонь далі не піде. А в своє виправдання селяни повідомили, що тримають у господарстві корову, тому й випалюють сушняк.
— Цього все одно робити не можна, — пояснює директор держагролісгоспу, — та ці люди хоч худобу тримають, а не випалюють траву просто так.
з події
