І вважає, що кожен, хто зумів нагодувати свою сім’ю екологічно чистими продуктами, заслуговує, якщо не прижиттєвого пам’ятника, то хоча б цеглинку для постаменту.
Ірина Крейс (Устименко) живе в Кобеляках. І є, за її словами, давньою і відданою прихильницею органічного землеробства. Вона навіть кілька разів писала статті в нашу газету про користь від компосту та мульчування ґрунту. Цього ж разу звернутися до редакції її примусила стаття, надрукована в одному із останніх за ліком номерів «ЕХО». У тій публікації один із місцевих городників виступав за застосування хімічних засобів захисту рослин. І досить зневажливо відгукувався про результати праці прихильників органічного землеробства.
Ірина не приховує, що публікація в «ЕХО» її обурила. І не лише її одну, а й інших місцевих органічних землеробів. Жінка одразу ж прийняла рішення висловитися з цього приводу і зателефонувала до редакції. Ми охоче прийняли її пропозицію написати про органічне землеробство, конкретніше — городництво. По-перше — це цікаво, а по-друге — повинна ж існувати і висвітлюватися й інша, альтернативна «хімічній», точка зору щодо методів господарювання на землі.
«Це — метод для лацюг»
Ірина, як і її заочний опонент Василь вважає, що людина повинна якомога менше часу працювати на городі, досягаючи при цьому максимального результату. Лише методи для цього вона вибирає інші. Василь пропагує «хімію», Ірина — плоскоріз Фокіна, мульчування, компост і біопрепарати для боротьби з хворобами та шкідниками рослин. Жінка сміється, згадуючи історію зі свого життя: «Я ж картоплю не полю. Застелю грядку соломою й інколи вириваю бур’яни. А один мій знайомий, він вирощує багато картоплі, розповів, що за літо 7-8 разів прополює свою бульбу. А, подивившись на мій город, сказав: «Це — метод для лацюг». «Зате мій син на такій грядці працює із задоволенням, — закінчує жінка. — А що? Привіз соломки, розстелив швиденько і відпочивай собі».
Перший досвід вирощування овочів за методом органічного землеробства сім’я Крейс набула у 2005 році. Для цього Ірині довелось вести тривалі баталії з родичами. Вони відмовлялись розуміти, як можна вирощувати овочі, не орючи і не копаючи землю. А саме відмова від плуга і лопати є одним із головних постулатів органічного землеробства. Також люди, які його впроваджують, майже повністю відмовляються від мінеральних добрив та хімічних засобів захисту рослин. «Хіба що від колорадського жука картоплю бризкаємо, а більше — жодної хімії», — каже Ірина. Замість неорганічних добрив, тобто селітри, нітроамофоски та інших, вона та її однодумці підживлюють землю за допомогою так званих сидеральних культур. У тому числі і тих же бур’янів. Жінка розповідає: «У 2001 році я свою капусту вирваними бур’янами і травою накрила ледве не з головою. Сусіди тоді пальцем біля скроні крутили: «Ми траву з грядки, а вона, дурна, на грядку». А потім вони приходили до неї за капустою, яка на їх ідеально виполотих городах не вродила. Взагалі, прихильники органічного землеробства вважають, що фанатично боротися із бур’янами не потрібно. Адже вони можуть і користь принести. Особливо, в останні роки, коли влітку стає все спекотніше, а кількість опадів катастрофічно зменшується. Бур’яни, в такому разі, захищають культурні рослини від сонячних опіків та різноманітних хвороб. «Сотні людей можуть підтвердити, що у бур’яні картопля довше зеленою стоятиме, бо не хворіє фітофторозом», — стверджує городниця. Щоправда, застерігає від повного ігнорування боротьби з бур’янами. Якщо ті «змалечку» заглушать моркву, картоплю та іншу городину, то вона захиріє або загине від сонячного світла.
Взагалі, про органічне землеробство Ірина Крейс готова розповідати годинами. Вона приводить аргументи, факти, цитує відомих вчених. Звичайно ж, розповісти в одній газетній статті про методи органічного землеробства та його переваги просто неможливо. Тому ми домовились продовжити цю тему в подальших випусках «ЕХО». Ірина пообіцяли організувати виїзд у Червоні Квіти та Чорбіівку, де живуть люди, які на кілька десятках сотих землі успішно працюють без плуга і «хімії». Адже теоретично — це дуже добре, але часто буває, що на практиці теоретичні «розумування» обертаються грандіозним пшиком.
Ніби передбачаючи єхидні запитання щодо демонстрації успіхів «чистого» городництва на практиці, Ірина запропонувала вийти з її місцевої квартири, де ми розмовляли, і пройти на город. Там вона показувала свою екогрядку. Земля під картоплею та іншими культурами дійсно була застелена соломою. «І бур’яни не пропускає, і вологу втримує», — похвалилась Ірина. Предмет її особливої гордості — перець. Майже півметрові рослини приємно вражали своїм густим зеленим листям і кремезною статурою. «І це ж без хімічних добрив. І на розсаду цей перець я висіяла в кінці березня, — уточнює жінка. — Тепер самі бачите, що у чистих городників на грядках не лише бур’яни ростуть та миршаві овочі (і це в таку спеку!)».
«В Європі живуть довше, бо там медицина на висоті»
Згадуючи тези, висловлені прихильником «хімії» Василем, Ірина не втрималась, щоб не висловити ще деякі свої контраргументи. «Ось він каже, що в Європі та Америці застосовують «хімію», а люди довше від наших живуть, — нагадала Ірина. — Так в Європі живуть довше, бо там медицина на висоті. У нас інсульт — це вирок. Якщо не смерть, то каліцтво. А там 4-5 днів — і людина вже вдома, коротка реабілітація і знову до активного життя. Та й норми вмісту «хімії» «у них» значно нижчі наших. Заробітчани всі говорять, що овочі й м'ясо там не смачні і багато європейців, як для нас це не дивно, вирощують самі городину та живність». Дійсно, з цим аргументом не можна не погодитись. На якість і тривалість життя безумовно впливає комплекс чинників, а не лише екологічна чистота продуктів. Неякісна українська медицина, алкоголь, наркотики і стрес, напевне, здатні нівелювати вплив найчистіших овочів.
