Жителі колись великого і перспективного села залишились фактично без елементарних благ цивілізації.
На самому під’їзді до невеличкого села Котовське в око впадає дослідне поле, засіяне кукурудзою та соняшником. Могутні зелені рослини різко контрастують із чахлою і вже напівзасохлою кукурудзою місцевих фермерів. На зразковому дослідному полі через кожні кілька метрів стоять таблички з написами — така-то фірма-виробник, такий-то гібрид. Землю цю обробляє один із фермерів, котрий вирощує дані культури на замовлення компанії, що продає насіння та засоби захисту рослин. Новітні технології, застосовані цими компаньйонами, чітко засвідчують — навіть в аномальних погодних умовах можна виростити прекрасні врожаї.
Через кілометр починається Котовське. Вигляд і стан цього типового українського села різко контрастують із дослідним полем. Котовське, як та нещасна фермерська кукурудза, чахне і вмирає під нещадним літнім сонцем. Про новітні технології тут мова не йде. У селі вже зруйнували колишню колгоспну контору, школу, дитсадок, клуб. Поштового відділення теж нема. Щоб заплатити за комунальні послуги, люди змушені їздити в Бутенки, а то й в Кобеляки. У селі постійні перебої з електроенергією. Справа тут у зношеності лінії електропередач. Із 2010 року селяни просять керівників «Полтаваобленерго» замінити старезні стовпи та дроти на них. Їм обіцяють, але так триває вже два роки.
А тиждень тому у Котовському припинилась подача води. Без централізованого водопостачання люди були змушені згадати про колодязі. Але вони розуміють, що воду звідти пити не можна. Що ж робити? За водою у Бутенки не наїздишся. І селяни почали бити на сполох. У понеділок зібралися на стихійну сходку. На неї прийшли і приїхали зо два десятки жителів села. Як виявилось у ході розмови — тих, хто добросовісно платить за спожиту воду. І краще, щоб вона була в їх оселях цілодобово.
Люди розповіли, що централізоване водопостачання у Котовському з’явилось у 80-х роках. «Це ще Бєлєнькій провів, тодішній голова колгоспу», — казали вони. Спочатку в селі працювали 3 артсвердловини. Води вистачало і для потреб місцевого сільгосппідприємства, і для побуту. Потім дві свердловини вийшли з ладу. Башту для однієї з них взагалі продали — чи то на металобрухт, чи для інших потреб. Але приватний підприємець, який погодився відремонтувати водогін, до кінця роботу так і не завершив.
А з 19 липня вийшла з ладу і остання артсвердловина. Котівчани змушені користуватися водою з колодязів. А вона, та вода, не те, що для пиття, навіть для технічних потреб малопридатна. Причина аварії відома — вийшов з ладу насос. Він, у свою чергу, згорів через проблеми в електромережі. Аварійні лінії електропередач уже давно дошкуляють котівчанам. «Із 2010 року ми просимо електриків поремонтувати електромережу, а вони лише обіцяють», — стверджує Василь Несторенко. І показує на підтвердження своїх слів офіційні відповіді адміністрації «Полтаваобленерго». «А з водою у нас вообще бардак, — підтримав земляка Олександр Шамало. — Кому платимо, за що платимо — ніхто не знає. А половина села зовсім не платить».
Після того, як усі висловилися, вдалося зрозуміти основні прохання і вимоги жителів Котовського.
По-перше, вони прагнуть отримати більш конкретну відповідь з приводу того, коли в їх селі почнуть ремонтувати аварійні лінії електропередач. По-друге, вони вимагають від влади не лише терміново відновити водопостачання, а й навести порядок у системі оплати за спожиту воду. Люди бажають хоча б раз на місяць отримувати звіт, скільки електроенергії витрачено на подачу води. Про чіткий тариф вони лише мріють. «Чого в Бутенках у місяць вода обходиться в п’ять гривень з чоловіка, а в нас — то двадцять, то тридцять», — обурювались і водночас запитували котівчани.
«Порядок — це питання обопільне»
За відповідями на запитання від жителів Котовського ми звернулись до начальника кобеляцької філії «Полтаваобленерго» Сергія Зінченка та бутенківського сільського голови Миколи Скрильника.
Сергій Зінченко підтвердив, що згідно плану робіт кілька ліній електропередач у Котовському мали бути відремонтовані у 2012 році. Але уточнив: «Ми б уже провели роботи. Та корективи внесла погода. Опори, які мали встановити у Котовському, довелось у терміновому порядку перевезти до Червоних Квітів та інших сіл, які постраждали від буревію. Думаю, що жителі Котовського з розумінням поставляться до цього. А ми врешті-решт виконаємо свою обіцянку. Дроти у нас є, опори мають привезти».
Дав свою оцінку ситуації і Микола Скрильник. Він сказав: «Ситуація в Котовському владою контролюється. Вже створений комунгосп з водопостачання. Його очолив Ігор Мостовий. Ми косимо бур’яни біля водомережі, фарбуємо башту, ремонтуємо насос на артсвердловині. Тобто, порядок з водою ми наведемо. Але порядок — це питання обопільне. І люди повинні не лише вимагати його від влади, а й наводити самі. Ми примусимо всіх встановити лічильники на воду. А то в Котовському приблизно однаково платять і старенька бабуся і підприємці, які утримують кілька тисяч голів птиці чи десятки биків. Це — несправедливо і незаконно. Підприємці платитимуть за іншим тарифом. І хочу їм нагадати: перш, ніж кричати про справедливість, нехай глянуть на себе. Чи справедливо платять вони самі?»
Що ж, влада обіцяє вирішити проблеми котівчан. Отже, надія таки залишається?
