У Світлогірському — черговий прибережний скандал. Та ще й з політичним присмаком. Конфлікт виник між місцевою владою та підприємцем Ігорем Сорокою із Комсомольська. «Яблуком розбрату» став звичайнісінький сільський клуб, будівлю якого ще у 2007 році тодішній сільський голова Віктор Жук та місцеві депутати віддали в оренду Сороці. Кілька років аварійна будівля потихеньку продовжувала руйнуватись, а подвір’я навколо неї заростати бур’янами. Весь цей час підприємець дисципліновано вносив орендну плату, не проводячи в клубі ні ремонту, ні якоїсь господарської діяльності. Аж ось у серпня 2012 року почав обгороджувати будівлю високим бетонним парканом. І тут почалась справжня війна.
Три дзвінки
Спочатку до редакції зателефонував представник Ігоря Сороки. І запитав про можливість зустрічі та подальшої інформації для майбутньої газетної статті. Отримавши згоду, взяв тайм-аут для роздумів і підготовки. При цьому тема розмови не розголошувалась.
А потім, з інтервалом у два дні, пролунав інший дзвінок. Мешканець Світлогірської сільради, який відрекомендувався Леонідом Перекупнем, запропонував приїхати у село Кишеньки і написати про, за його словами, неподобство, яке відбувається в цьому населеному пункті. Неподобством він назвав той факт, що сільський клуб, котрий є власністю громади, обгороджують парканом і готуються знести з лиця землі. І робить це підприємець Сорока. Тут таємниця щодо теми розмови із вже названим бізнесменом втратила свій статус. Стало зрозуміло, що із підприємцем ми говоритимемо все про той же клуб. Який, до речі, не є таким уже й звичайнісіньким. Більше того — його можна назвати «золотим». Позолоти маленькому сільському закладу культури надає місце його розташування. Напівзруйнована будівля загальною площею 306 кв. м. стоїть за кілька десятків метрів від Дніпра. А навколо руїни — 0,4310 Га землі, вартість якої у Кишеньках, за неофіційною інформацією, сякає 5000 доларів за сотку. А тут — майже пів гектара, тобто 43 отих золотих сотки. До речі, Леонід Перекупник, котрий запросив нас у Кишеньки, говорив зовсім не про кількість землі, а про інтереси громади. І наголошував на тому, що через діяльність підприємця Сороки у Кишеньках ніде проводити вибори. Адже жителі села традиційно голосували у згаданому «золотому» клубі. У разі ж коли Сорока будівлю розвалить чи просто розпочне у ній ремонті роботи, людям доведеться голосувати на вулиці. Перекопний навіть пропонував «заправити» редакційну машину бензином, аби лишень ми приїхали. Та, дізнавшись про сенс конфлікту, в редакції миттєво прийняли рішення відмовитись від дармового бензину. У таких ситуаціях усі ці «заправки», «обіди» або навіть «чаювання» загрожують потраплянням у залежність. Натомість ми зателефонували Наталії Семенець, яка виконує обов’язки Світлогірського сільського голови. Посадовець підтвердила наявність конфлікту навколо будівлі клубу. І повідомила, що звернулася з цього приводу до Кобеляцької районної прокуратури.
Дві версії
А потім настав час для зустрічей із учасниками конфліктних ситуацій. Спочатку до редакції завітав бізнесмен Ігор Сорока. Ігор Анатолієвич з’явився у всеозброєнні. «Зброєю» виявився цілий стос документів. Перераховуємо: а) рішення 18 сесії Світлогірської сільради від 25 грудня 2007 року, № 303 про дозвіл на виготовлення технічної документації з реконструкції сільського клубу та добудови другого поверху; б) договір оренди земельної ділянки, акт визначення меж земельної ділянки в натурі, акт прийому-передачі земельної ділянки; в) рішення виконкому Світлогірської сільради про надання дозволу підприємцю Сороці на реконструкцію орендованої будівлі сільського клубу під базу відпочинку від 1 квітня 2008 року; г) договір оренди нерухомого майна від 22 серпня 2008 року; д) містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки; е) декларація про початок виконання будівельних робіт. А ще — дозвільні документи із державного комітету України по водному господарству та акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності. Скрізь — підписи і печатки. На збір усіх цих документів, за словами Ігоря Сороки, він витратив 5 років. Усі рішення затверджувались на сесії Світлогірської сільради. При чому не з першого разу. Які аргументи та засоби впливу знаходив бізнесмен, щоб схилити депутатів та керівників ради до прийняття потрібного йому рішення, можна лише здогадуватися.
І ось, отримавши всі дозволи та погодження, влітку 2012 року Сорока розпочав господарську діяльність на території клубу. А точніше, почав встановлювати паркан. І одразу зіткнувся зі спротивом. Спочатку, за словами бізнесмена, заборона надійшла від виконуючої обов’язки сільського голови Наталії Семенець. Він її проігнорував. Потім до справи долучилися більш серйозні люди. Нібито Сороці почали телефонувати із Кобеляцької прокуратури. Навіть зустріч призначили. Сорока розповів, що вона таки відбулася. Але не в прокуратурі, а на дорозі. Чоловік, який представився прокурором Кобеляцького району Русланом Мельником, настійливо «рекомендував» припинити будь-які роботи на території клубу. Свою пораду мотивував бажанням не збурювати громадськість перед виборами. Сорока відмовив і йому. Його аргументи: «Я отримав усі дозволи, я нічого не порушую. До чого тут вибори? Якщо їм потрібне приміщення для голосування — я пущу людей. Клуб же всі ці роки працював. До речі, фактично у моїй будівлі».
Бізнесмен вважає, що турбота про громадськість і проведення виборів є лише прикриттям чиїхось корисливих інтересів. Він думає, що орендовану ним землю та будівлю хоче забрати інший бізнесмен, вельми впливова і відома в кобеляцькому районі людина. «У мене вже так землю у Світлогірському забрали. — Розповідає Сорока. — Але цю я нікому не віддам. Більше того, я готовий допомагати сільраді. Я пропонував і пропоную 35.000 гривень на ремонт Світлогірського дитсадка. А клуб цей просто розвалиться, якщо його не відремонтувати».
Наталія Семенець має іншу точку зору на ситуацію. Вона зустріла журналіста «ЕХО» дещо насторожено. І не приховувала, що готується стати жертвою замовної статті. За її словами, Ігор Сорока попереджав, що звернеться у ЗМІ. Посадовець підтвердила, що бізнесмен Сорока на протязі кількох років вчасно і в повному обсязі вносив орендну плату за землю і будівлю. І навіть пропонував гроші на ремонт дитсадка. Але зробив це у непристойній ультимативній формі. Вона говорить, що у неї навіть є свідки цієї розмови.
Наталія Семенець, нібито, попрохала Ігоря Сороку, припинити розпочаті ним роботи. Адже має сумніви у законності договорів оренди. Крім того турбується про долю виборів. Дійсно, у Кишеньках, окрім клубної, немає жодної будівлі придатної для проведення голосування. Під час розмови Наталія Семенець наголосила: «Він, Сорока, 5 років нічого не робив. Можливо, чекав, щоб клуб розвалився? А він його потім тихенько приватизує».
Не знайшовши порозуміння з підприємцем, Наталія Семенець дійсно звернулася до районної прокуратури. Адже в неї немає копії документів, якими оперує Ігор Сорока. Їх, ці документи, у свій час вилучили працівники обласної прокуратури, коли порушили кримінальну справу стосовно колишнього сільського голови.
Кілька риторичних запитань
Безумовно, історія ця темна як ніч. Або як усі справи, пов’язані із «золотими сотками». І запитань у ній більше ніж відповідей. Цікаво, як Ігор Сорока збирався приватизувати землю і будівлю. Наївно було б сподіватися, що у подальшому в одному будинку сусідили сільський клуб та приватна база відпочинку. Адже забирати у приватну власність об’єкти соцкультпобуту не можна. Щоправда сам бізнесмен заявив, що незнайомий з такою нормою у законодавстві. А як сільрада брала орендну плату згідно незаконних договорів? І чи буде її повертати? І чому посадовці мовчали про це до того моменту, поки Сорока не почав ставити паркан?
Якщо вся справа у виборах і турботі про громаду, то сторони обов’язково порозуміються. А от якщо це війна за «золоті сотки», то без залучення більш важкої, аніж преса, артилерії тут не обійтися. Хоча й ми продовжуватимемо «сунути носа» у кишеньківську клубну історію.
Прохання до зацікавлених сторін — бензин, обід, каву і чай не пропонувати.
