1-го вересня у рамках рубрики «Кабінет» до новосанжарської редакції тижневика «ЕХО» завітав селищний голова Нових Санжар Андрій Река. За півтори години розмови він розповів про народження ідей, своє багатство та майбутню роботу у Верховній Раді.
На інтерв’ю Андрій Река приїздить, як ми і домовлялись, об 11:00. Одразу ж після закінчення перших дзвоників у Новосанжарському НВК та дитячій музичній школі. На першу годину дня у нього запланована чергова зустріч. Тому ми, не гаючи часу, починаємо розмову. Одразу обумовлюю, що питання задаватиму не по категоріям — особисте життя, робота, політика тощо, а вроздріб. Плюс, час від часу, зазиратиму на сайт тижневика та його сторінку «Вконтакті», щоб донести новосанжарському мерові питання від читачів.
— Де Ви берете ідеї?
— Взагалі, щоб щось зробити, треба спочатку подолати власну лінь. Як тільки ти її здолав і взявся за роботу, одразу ж до тебе прийдуть і нові ідеї. Взагалі, більшість моїх задумів я беру від людей. Просто потім їх розвиваю і втілюю у життя. Наприклад, я вдома дивився фільм про корабель із ліхтарями за бортом, узяв ручку й зошит і записав: «Корабель. Ліхтарі». Потім наступного ж дня поїхав до Володимира Чмихала, він загнув труби і ми поставили оті ліхтарі, які ви бачите зараз навпроти «Булі». Такий собі борт корабля вийшов. Фільм хто зняв? Люди. Значить ідею я взяв у них. Інший приклад — парк Матері. Ідею його створення мені підказали вчителі.
— Ви досвідчений керівник?
— Це люди можуть сказати. Я бачу, що багато у чому мені ще не вистачає досвіду. Тому постійно навчаюсь в інших. А свій досвід охотно передам усім, кому він потрібен. Я користуюся практикою літніх людей, які вже прожили життя і багато чого вміють. А от теорію треба позичати у молоді, яка зараз дуже освічена і набагато випереджає нас у розвитку.
— Раніше Вас часто можна було побачити на роликах на центральному стадіоні. Зараз вже не катаєтесь?
— Катаюсь. Просто часу не завжди вистачає. Буквально позавчора я проїхався по новій дорозі від селищної ради до перехрестя. Два рази. І сьогодні хочу поїздити.
— Навіщо Вам Верховна Рада?
— Не хочу видатися нескромним, але Река для Нових Санжар — це дуже багато. Я тут працюю на 8 відсотків своїх можливостей. При цьому, що я встаю рано, а лягаю пізно. Просто там — не дають, там — заважають. У Верховній Раді у мене буде більше можливостей. І, повірте, там мене будуть знати, чути і бачити усі!
Мене переконали, що мені потрібно йти у депутати. Я говорив із Борисом Олійником і він мені сказав: «Йди, Андрію! Хто, як не ти?!».
— Ви вже знаєте, що будете робити, коли станете депутатом ВР?
— Я вам розкажу, як я буду працювати. У вівторок сесія Верховної Ради. Я прокидаюсь о 4:45 кожного ранку. І кожного дня обливаюсь водою. І буду це робити, доки буду в силах самостійно встати з ліжка. Так от, о 6:00 я вже виїду з дому, встигну привітатися із Івашиною біля селищної ради — і поїду на Київ. У 10:00 розпочинається сесія. Я до того часу буду вже у Верховній Раді. Вівторок, середу і четвер я працюватиму там. У п’ятницю такий день, що навіть «тушок» у Раді немає. Але це найкращий час, щоб вийти до мікрофона і виступити. У п’ятницю короткий день, я побуду до 14:00 у Раді і виїду додому. О 18:00 я вже у Нових Санжарах — і знаю усі новини, що де відбулося. Після цього — до наступної сесії — я працюю на своєму виборчому окрузі. На це у мене 10 днів. А районів у окрузі — шість. Я виділятиму на кожен по дню і шість днів присвячуватиму зустрічам у районах. При цьому приїжджатиму о сьомій годин ранку. Місцева влада іще спатиме, а я вже прийматиму людей. Крім цього, прийом будуть проводити чотири моїх помічники. Ви знаєте, на ці посади беруть водіїв, охоронців та коханок. У мене це будуть професійні помічники. Один працюватиме на Кобеляки, Козельщину, другий — на Карлівку, Машівку, третій — на Чутове, четвертий — на Нові Санжари. У кожного сільського голови буде номер телефону мій та мого помічника. І ми не приїздитимемо з метою попіаритись, а будемо на місці допомагати людям вирішувати їх проблеми.
— Чого не вистачає Новим Санжарам?
— Капіталовкладень. У нас люди вже розвинуті. Вони вже відійшли від життя у смітті та брудові і більше так жити не захочуть. Але не вистачає серйозних вкладень у ремонт доріг, заміну водогонів, освітлення вулиць.
— Чим займатиметесь, коли підете на пенсію? Можливо, заведете собі пасіку?
— Яка там пасіка?! Ні, бджоли це не моє. Буду займатись громадською діяльністю. Або вирощувати садок. Ми зараз плануємо посадити великий садок у Стовбиній Долині. От ним і буду займатись на пенсії.
— Ви багата людина?
— Страшенно багата! Я найбагатша людина у світі! І не тільки тому, що маю трьох дітей та п’ятьох онуків. А ще тому, що за все життя, ніхто не показав на них пальцем і не сказав, що вони виросли поганими людьми. У цьому моє багатство. А якщо ви маєте на увазі матеріальні цінності, то я маю достаток нижче середнього рівня.
— Наскільки правдивою є інформація про те, що Ви маєте приватний будинок у Криму?
— Я?! У Криму?! (Сміється — авт.). Та це хтось вигадав. У мене син живе у Севастополі, часом я до нього їжджу. А свого будинку у мене там немає. Якщо хочете, я готовий переписати цей будинок на того, хто таке говорить! Був би сарай — і сарай би переписав! Але ніякої власності у мене в Криму немає.
— Що заважає Україні?
— Відсутність правової держави. Звідсіля усі біди. Тут і страх перед владою, перед олігархами, яким дозволено все. Буде у нас правова держава — тоді й буде все гаразд.
— Як ви ставитесь до алкоголю та паління?
— Ніколи у житті не запалив жодної цигарки… (Замислюється — авт.) Хіба що для фотографії. Можу сказати, що мене ніхто ніколи не бачив випивши. Я з усіма веселюся і п’ю потрібну чарку, але п’яним мене ніхто не бачив. А зараз я взагалі байдужий до спиртних напоїв. (Дістає мобільний телефон і демонструє напис на екрані: «Останній день вживання алкоголю — 5 серпня 2012 року». — авт.). Я зараз їжджу округом, а оскільки за кермом я не п’ю, то до виборів від спиртного утримаюсь. Може вже 27-го жовтня, якщо буде час і бажання, тоді вип’ю. На День Незалежності мене двічі зупиняли працівники ДАІ. Я їм показував телефон і вони мене відпускали.
— Чи буде у Нових Санжарах басейн? Чи це тільки обіцянки? (питання з Інтернету).
— Якісь розмови про це ходять, але до селищної ради ніхто з приводу цього не звертався. Я гадаю, що відкритий басейн будувати не має сенсу — це і загроза швидкого розмноження бактерій, і неможливість використовувати його взимку. Басейн, звичайно, потрібен. Але — закритий, із постійною заміною води. Це, безперечно, коштуватиме немалих грошей. Хоча, у тому ж Чутовому є аж два басейни. Один маленький, так званий, «лягушатник», інший — великий, «олімпійський».
— Зараз Ви перебуваєте в опозиції. Ця опозиція до кого чи до чого?
— Це опозиція до влади і антинародних діянь. Таких як: збільшення пенсійного віку, реформування медицини, тиск на підприємців через новий податковий кодекс. Я є членом партії «Фронт змін». Але на час виборів призупинив свою партійність і йду, як безпартійний. Так зробили усі, хто ввійшов до об’єднаної опозиції.
— Коли у Нових Санжарах скрізь будуть такі дороги, як зробили у центрі? (питання з Інтернету).
— Це питання, на жаль, не до мене. Раніше транспортний збір ішов у селищну раду і ми могли виділяти якісь кошти на поточний ремонт. Тепер відповідальність за стан доріг узяла на себе держава. А люди платять у 4-5 разів більший збір, сума якого закладена у вартості бензину. Але коли у нас стануть кращими дороги — невідомо.
— Колись на виклику Вашого мобільного стояла пісня «У нас на районі»? Який рінгтон у Вас тепер?
— Зараз проста мелодія. То мені онуки ставлять. Яку поставлять — така й звучить.
— Колись Ви були членом Комуністичної партії. Тепер розчарувались у її ідеалах?
— Звичайно, був. Тоді без членства у партії тобі скрізь була закрита дорога. У ідеалах? А які там були ідеали? Ту партію розвалила керівна структура. А нинішніх комуністів ви самі бачите — жоден антинародний закон не прийнятий без комуніста Симоненка.
— Що робити із селищним водогоном?
— На жаль, більшість труб уже вийшли з ладу. І відсотків 80 з них потрібно міняти. Складність полягає у тому, що більшість із них лежить під асфальтом. А це значить, що паралельно потрібно буде виконувати і дорожні роботи з укладання асфальту. Та яка б складна ситуація із водогоном не була, ми не допускаємо, щоб люди сиділи без води. Аварії трапляються, але ми їх швидко ліквідовуємо.
— Де працювати новосанжарській молоді? І як вирішити житлове питання у Нових Санжарах?
— Робочі місця молоді знайти можна. У нас є «Сільгосптехніка», є ряд оздоровчих закладів. Але найбільша перспектива — за розвитком підприємництва. Будуть розвиватись підприємці, будуть створювати робочі місця і собі, і найманим працівникам. А зараз, через відношення держави, багато підприємців поховалися у тінь.
У селі немає роботи — люди тримають корів. Але скільки коштує те молоко — 1,60? А у магазині? 8,30! А я вважаю, що закупляти його потрібно за половину тієї ціни, що у магазині — за 4,15, як мінімум. Тому що у літрові того молока — півлітра селянського поту.
Молодому спеціалісту держава має гарантувати перше робоче місце. Він приходить до мене і я, як роботодавець, на рік гарантовано беру його на роботу. Але протягом цього року я плачу йому лише 50 відсотків зарплати. А 50 відсотків платить держава. «А де ж вона візьме гроші?» — спитаєте ви. А візьме вона їх у центрах зайнятості. Щоб не платити людині за те, що вона не працює. А давати ті гроші тому, хто закінчує ВУЗ і тільки стає на ноги. Тільки тоді зможе вирішитися і житлове питання, коли молода людина матиме стабільну роботу і дохід.
— Наскільки себе виправдовує нинішній підхід із подвірного збору сміття?
— На 100 відсотків. У Нових Санжарах 3600 дворів і ми усі охоплюємо послугою із вивезення сміття. Людина знає, що у визначений час вона вийде із пакетом сміття і до неї за кілька хвилин під’їде машина. За шість років ми жодного разу нікого не підвели. Навіть якщо машина ламається, її одразу замінює інша. Наш підхід кращий за той, що застосовують у Кобеляках. Там ставлять контейнери. І біля них постійно виникають стихійні звалища. У нас такого немає. Але це право їхньої громади вибирати той чи інший варіант.
— У селі Ковалівка Полтавського району місцевий сільський голова Юрій Бублик проводить кожну сесію відкрито — у клубі. Будь-який мешканець громади може прийти на неї і задати питання депутатам чи самому голові. Як Ви ставитесь до такої практики?
— У нас просто немає клубу. А так новосанжарські сесії також відкриті. Ми завжди усі рішення викладаємо в Інтернеті. Якщо буде таке побажання, я готовий сесію і на вулиці проводити — у нас таємниць немає і все прозоро.
— Що може Вас розлютити?
— Байдужість до власної справи і до людей.
— Що Вас найбільше радує?
— Коли люди веселяться.
— Вдається знаходити час на родину?
— Не завжди. Але ж вони на мене не ображаються. (Сміється — авт.). Взагалі, неділя у нас — батьківський день. Ті діти, що живуть ближче, приїздять у гості. Онуки у мене були півліта. У мене їх п’ять: у сина Володимира — Андрій (16 років) та Вова (10 місяців); у доньки Жанни — Іван (16 років); у сина Романа — Катя (11 років) та Міша (2,5 роки). Другий Андрій Река живе із батьками у Севастополі. І після прийняття мовного законопроекту усіх своїх друзів закликає говорити тільки української. І мене постійно виправляє, коли яке російське слово скажу.
— Якщо станете депутатом Верховної Ради, обіцяєте дати перше інтерв’ю для «ЕХО»?
— Не кажіть «якщо». Я стану депутатом Верховної Ради. І коли п’ять років там попрацюю, то люди, побачивши результат, точно виберуть мене і на другий строк. Зараз я вже маю бігти — у мене чергова зустріч із виборцями. У нашому окрузі 390 маленьких і великих сіл — і я дав слово об’їхати їх усі. Поки що побував у 140. Сьогодні збираюся у Пасічне.
Наша розмова із Андрієм Рекою тривала півтори години. За цей час на редакційний телефон ніхто не телефонував. На сайті та у мережі «Вконтакті» відвідувачі залишили кілька запитань, які ми задали новосанжарському мерові. Деякі запитання з’явилися там після 1-го вересня, тому задати їх Андрію Реці ми не могли суто фізично.
Река Андрій Олександрович народився першого грудня 1953 року в селі Стовбина Долина Новосанжарського району Полтавської області. Освіта — вища, закінчив Полтавський сільськогосподарський інститут, спеціальність — зооінженер.
Працював бригадиром комплексної бригади колгоспу «Шлях Ілліча», заступником голови колгоспу «Шлях Ілліча», головою колгоспу «Зоря» Новосанжарського району.
Закінчив Вищу партійну школу при ЦК Компартії України. Працював у Полтавському обласному комітеті партії. З 1987 р. по 1998 р. — голова Чутівського районного агропромислового об’єднання Полтавської області, перший заступник голови Чутівського райвиконкому, голова Чутівського райвиконкому, представник Президента у Чутівському районі.
З 1998 року Андрій Река — голова Новосанжарської районної державної адміністрації. З 2004-го по 2006 р. — начальник Полтавської обласної Державної рибної інспекції.
У 2006 році Андрій Река обраний Новосанжарським селищним головою. За цей час чотири роки поспіль, згідно з відповідними розпорядженнями Кабінету Міністрів України, селище Нові Санжари визнано переможцем Всеукраїнського конкурсу «Населений пункт найкращого благоустрою і підтримки громадського порядку».
3 грудня 2009 року Андрію Реці Указом Президента присвоєно звання Заслуженого природоохоронця України.
У 2012 році прийняв рішення балотуватися до Верховної Ради України по 149 мажоритарному округу від об’єднаної опозиції «Батьківщина».
Одружений, має трьох дорослих дітей, п’ятьох онуків.
