На вулиці Радянській в Кобеляках живе собака, яку доглядають одразу кілька чоловік.
Невеличка сіра собака, схожа на вівчарку, з’явилась у нашій місцині приблизно в середині літа. Вона лежала поряд із автодорогою, проводжаючи довгим поглядом усіх перехожих і велосипедистів. Наблизившись до собаки, можна було побачити її виразні і надзвичайно сумні очі. Бувало часто, зупинюся і читаю їй мораль, наче людині, усе вмовляю, щоб не лежала надто близько біля дороги, ризикуючи потрапити під колеса автомобіля. Собака слухала, їла хліб, який їй давали співчутливі люди, але з місця не йшла. Певно, вона чекала. Чекала того, хто привіз її на вулицю Радянську, викинув з автомобіля та й поїхав собі далі. А вірна тварина цього не могла зрозуміти, вона думала, що за нею повернуться, що про неї не забули… Забули. І не повернулися. Комусь нерозважливо взята тварина стала непотрібним тягарем. Убити — важко, а завезти від очей подалі — це ми можемо з легкістю.
Минуло два з половиною місяці, закінчилось тепле літечко. І раптом собака, до якої вже звикли жителі навколишніх будинків, зникла. Зникла раптово, як і з’явилась. Одні подумали, що знайшла собі господаря, інші — що загинула під колесами автомобіля. Погомоніли трішки між сусідами та й по тому. Та на превеликий подив доброзичливців, котрі підгодовували собаку, вона повернулась. Одного дня наша Найда, як її прозвали, знову почала бігати вулицею, привітно махаючи хвостом до своїх знайомих. Собака заглядала в очі людям, лагідно підзявкуючи. А потім виявилась причина її тимчасового зникнення. Найда нікуди не тікала, ніхто її не забрав, просто вона стала мамою. Собака вирила в сіннику глибоченьку нору і вивела там аж восьмеро цуценят. І пішла до людей, прохаючи допомоги. Адже тепер їй потрібно було дбати не лише про себе, а й про діток, щоб і самій наїстися, і малятам молока та хліба вистачило. Добрі люди принесли до сінника миску, поставили невеличку будочку. І тепер ми підгодовуємо не лише Найду, а й її цуценяток. Буває, цілі екскурсії приходять, щоб помилуватися Найдиним виводком. Трьох, щоправда, вже забрали. Гуртом вдалося знайти цуценятам нових господарів. Намагатимемось прилаштувати й інших. От лише хотілося б заглянути в очі першим власникам отаких ось Найд і сотень інших безпритульних собак. І сказати їм: «Люди добрі, так будьте ж розсудливими і відповідальними. Не робіть зла ні людям, ні тваринам. Добро вам повернеться сторицею. А ось за зло прийде покарання. Так давайте ж краще творити добро».
