—... Негаразди і недоліки в роботі кобеляцького райвідділу внутрішніх справ були завжди. Та, зрештою, без цього не буває. Але коли в райвідділі з’явився новий керівник… Анатолій Гриценко чомусь вирішив, що він є першою особою в районі. Нехай би собі і вирішував, але ж він діє так, ніби закони не для нього писані. Ви, до речі, знаєте про судовий позов до райвідділу внутрішніх справ, поданий колишнім співробітником міліції?
— Ні, не знаю.
— О, це теж дуже цікаво. Майже рік чоловік, до речі, не рядовий міліціонер, намагається в законному порядку отримати свою чесно зароблену зарплатню. І що ж. Йому відмовляють. Довелось чоловіку звертатися до суду. Та все одно його вимоги не задовольняють. Більше того, Гриценко ігнорує навіть вимоги суду. Демонстративно не з’являється на судове засідання, не представляє відповідні документи. Про який захист інтересів, прав і свобод громадян в такому разі може йти мова? Можливо саме через це на суддю, тобто на мене, і з’явилась «знаменита» справа щодо рушниці.
Кобеляцькі міліціонери посягнули на недоторканність судді
— Можна детальніше розповісти про злополучну рушницю і все, що з нею пов’язано?
— Залюбки. Я розповім про все. Особливо в світлі того, що начальник міліції стверджує ніби я своїми публічними заявами намагаюсь помститися йому за вилучену, до речі незаконно, рушницю. Насправді ж це він намагається помститися, вчинити тиск на суддю. Як тиснуть зараз на Анатолія Ратаєва. Ви уявляєте свої відчуття, коли б вас співробітники міліції фактично вночі вивезли в ліс? А Ратаєва ж везли. Це якийсь сценарій справи Гонгадзе по-кобеляцьки виходить.
— Давайте все ж повернемося до рушниці.
— Давайте. Я не приховував і не приховую, що мисливська зброя, яка мені належить не пройшла у встановлені стоки перереєстрацію. Всі необхідні платежі були зроблені вчасно. Але процедура затяглася через те, що співробітник міліції, відповідальний за перереєстрацію зброї захворів. І це можна перевірити.
І ось тут Гриценко разом із своїм підлеглим Стеценком зробили геніальний, на їх думку, хід. Вони вирішили притягти суддю до адміністративної відповідальності. Але їх підвело чи то незнання, чи ігнорування українського законодавства. Я ознайомлю вас і читачів газети із роз’ясненням Конституційного Суду з цього приводу. Цитата… «Зокрема, статтею 13 Закону передбачено недоторканність судді поширюється на його житло, службове приміщення, транспорт, засоби зв’язку, кореспонденцію, належне йому майно і документи (частина перша). Проникнення в житло чи службове приміщення судді, в його особистий чи службовий транспорт, проведення там огляду, обшуку чи виїмки, прослуховування його телефонних розмов, особистий обшук судді, а так само огляд, виїмка його кореспонденції, речей і документів можуть проводитись тільки за вмотивованим рішенням суду а також за згодою судді в разі прийняття головою відповідного суду рішення про вжиття спеціальних заходів забезпечення безпеки (частина четверта). Вони (судді — редакція) не можуть бути піддані заходам адміністративного стягнення, що накладаються в судовому порядку, без згоди органу, що обрав суддю на посаду».
Ось це вам знову документ. І подумайте, як це можна узгодити із діями співробітників кобеляцького райвідділу внутрішніх справ, які вилучили мою рушницю. Більше того, Анатолій Гриценко вже наклав на мене адміністративне покарання у вигляді штрафу в 51 гривню. Між іншим, це відбулось без моєї присутності, хоча я попереджав міліціонерів, що не можу в силу службової зайнятості з’явитись у райвідділ у встановлений ними термін. А я б з’явився. Та ще й адвоката з собою взяв.
У прокуратури «співпраця» з міліцією
Повідомляю також, що в Козельщинському районному суді вже розглянута моя скарга стосовно відмови кобеляцької прокуратури порушити кримінальну справу щодо Анатолія Гриценка та Юрія Стеценка. Те, що прокуратура відмовилась порушувати кримінальну справу мене не дивує. У них же «співпраця» із міліцією. Дивує і обурює те, що ні представники прокуратури, ні райвідділу внутрішніх справ у судове засідання так і не прибули. Так от, суддя Козельщинського суду задовольнив мою скаргу. І повернув матеріали перевірки прокурору Кобеляцького району для організації додаткової перевірки.
Начальник Кобеляцького райвідділу внутрішніх справ говорить, що звик оперувати фактами, які можна довести. Але це він говорить на сторінках газети. А ось в судове засідання чомусь вперто не з’являється. Я ж готовий відстоювати свою правоту в суді.
Є ще кілька моментів, про які керівник районних правоохоронців воліє мовчати. Він не говорить про те, що прокуратурою Полтавської області щодо неналежного ставлення до своїх службових обов’язків стосовно Анатолія Гриценка та його підлеглого Івана Савченка порушено дисциплінарне провадження.
— Між тим, до редакції звертаються люди, які скаржаться і на Ваші, як судді, дії. Що Ви скажете з цього приводу?
— Слушне запитання. Звичайно ж, і я не святий. Та пригадайте, як під час засідання Олександр Андрейко запитав у заступника начальника міліції Миколи Подоброго чому скарги на Зацеркляного почали з’являтись лише в останні тижні. І ще він запитав, чи є скарги на інших суддів. Міліціонер так і не відповів. Тому що це надто схоже на кампанію по своєму захисту, на збір будь-якого компромату на неугодного суддю. Дехто із моїх опонентів говорить, що це в мене агонія. Ще невідомо в кого агонія.
На закінчення ще повторю — я не святий. Було б блюзнірством говорити про таке. Але я людина віруюча, в церкву ходжу. І тому нікого й нічого не боюся, і готовий боротися. Боротися не лише за відстоювання своєї правоти. А й інших громадян, які постраждали він несправедливих і незаконних переслідувань з боку правоохоронців.
Я надав вам, як журналісту, копії документів, які засвідчують правдивість сказаних мною слів. Готовий надати ці документи і будь-якій комісії, котра перевірятиме роботу кобеляцького райвідділу внутрішніх справ. Впевнений, що при професійному і незаангажованому ставленні до своїх обов’язків, висновок комісія зробить однозначний.
— Що ж, дякую за розмову. З наступаючим Новим роком Вас.
— І я поздоровляю й журналістів, і всіх земляків із майбутніми святами.
