29‑го січня у Старих Санжарах після тижневої перерви продовжується сесія сільської ради. Цього разу Віктор Плескач говорить охочіше зі своїми депутатами. І навіть обіцяє їм у майбутньому співпрацю і взаєморозуміння. Депутати, очевидно, проймаються виступом сільського голови, тому питання про недовіру знімають із порядку денного.
На минулому засіданні, яке відбулося 22‑го січня, сільський голова Віктор Плескач отримав справжній шквал критики на свою адресу з боку депутатів. Проте, протягом усієї сесії він так і не спромігся відповісти на жодне з питань депутатів. Чи то не мав бажання говорити, чи то стан здоров’я не дозволяв.
Тим не менше, засідання 29‑го січня починають саме зі слова сільського голови. Віктор Плескач і цього дня виглядає знервованим, але зібраним. Бере листки, які лежать перед ним на столі, і починає читати.
— У першу чергу, намагався робити те, щоб у майбутньому можна було виживати. Тому і трактор, і екскаватор, і власні кошти на їх ремонт… Так, я не завжди погоджую свої рішення з депутатами. Мабуть, це неправильно. Але всіх рішень не узгодиш. Та й не повинен сільський голова між сесіями бігати до кожного депутата і питати, що він може робити, а що ні! У мене нема досвіду на такій посаді… Можливо, у деяких питаннях перевищував свої повноваження. Будемо разом читати закони, учитися і не допускати порушень!
Читаючи з того ж листка, Віктор Плескач нагадує, що укладання соціальних угод не передбачені законом. Тому вимагати щось із агроформування чи, тим більше, вказувати йому, куди витрачати кошти, — неможливо.
Завершує сільський голова словами, які демонструють його готовність працювати поруч із депутатами:
— Коситимемо разом бур’яни, прибиратимемо кладовище, організовуватимемо прийом громадян!
Утім, подібна промова розчулює не всіх депутатів. Так, Олена Дудка, яка працює у сільській амбулаторії, цікавиться: чому голова ігнорує сільський заклад медицини.
— Мені боляче, що ви так і не згадали про сільську амбулаторію! Це ви можете лікуватися в Полтаві, а основна частина людей лікується тут! І чому ж таке ставлення до нас?
— Неправда, — пробує захиститися Віктор Плескач, — я привозив до вас людей, щоб зробили заміри для ремонтів двох кабінетів!
— Та вони вже три роки ті заміри роблять! Останній раз — перед виборами! — нагадує депутат.
— Я даю слово, що вам кабінети зроблять! — обіцяє сільський голова. — І сімейного лікаря я вам знайду!
Депутат Надія Лопан, яка все занотовує у спеціальний записник, цікавиться соціальною угодою, укладеною з агроформуванням.
— Якби хоч подивитися! Хто її підписував? Хто там розпорядник?
Віктор Плескач відповідає, що у нього примірника угоди немає, але він є «десь у сільській раді». Тоді Надія Лопан прохає показати їй журнал особистого прийому громадян. Сільський голова довго щось шукає у шухляді столу. А депутати нагадують, що попасти на прийом до сільського голови у жителів села практично не було шансів.
— Сільського голови немає — люди дзвонять до мене, — говорить депутат районної ради Наталія Деменко. — Люди ж у сільську раду приходять з якоюсь проблемою. І її треба вирішити!
Інший депутат районної ради Анатолій Юрченко закликає сільського голову забути про власні амбіції і організувати в сільській раді нормальну роботу. Для цього потрібно знову знайти спільну мову з депутатами.
— А після минулої сесії люди розповідали мені, що чули, як ви їм погрожували! Ви повинні забути про своє «Я»! І зрозуміти, що тут ніхто не хоче перевиборів, усі хочуть нормальної роботи!
Своє слово каже і запрошений на сесію голова районної ради Володимир Левицький.
— Треба прораховувати на крок уперед. Адже серед недоліків, які ви ставите у провину сільському голові, є й такі, які відносяться до районного рівня! У вас немає сімейного лікаря, але ж і по району їх не вистачає! Якщо стосовно соціальних угод, то є серйозні нюанси, про які ні він, ні я не можемо зараз говорити. Але ви праві в тому, що ніякої конфіденційної інформації бути не може. Усе повинно бути відкритим і зрозумілим для депутатів. Я прошу вас усе зважити і пам’ятати, що поганий мир краще війни!
— Але ж він так і не сказав нам нічого щирого, від душі! — зауважує депутат Людмила Дзюбан. — Те, що він прочитав із листочка, це одне. Але як він планує працювати з нами і, головне, із секретарем?
— Я не дуже вірю, що ми знайдемо спільну мову, — говорить секретар сільської ради Неля Жолоб. Сільський голова мовчить.
Людмила Дудка пропонує визнати звіт сільського голови незадовільним. Питання ставлять на голосування: «за» — 11 депутатів, «проти» — 4.
— Тепер закривайте сесію! — радить Володимир Левицький. Але Надія Лопан нагадує, що 22‑го січня у порядок денний вносили питання «Про недовіру сільському голові». І його потрібно або розглядати, або зняти.
Утім, із атмосфери сесії зрозуміло, що висловлювати недовіру депутати не налаштовані. Вони все ще висловлюють зауваження сільському голові. Але вже не такі різкі. Зрештою, хтось пропонує зняти питання з розгляду. Депутати голосують: «за» — 13, «утримались» — 2. Паралельно депутати вирішують створити тимчасову комісію, яка перевірить фінансово‑економічну діяльність виконавчого комітету. Присутній на сесії юрист Борис Аксюта роз’яснює їм, що вони зможуть зажадати звіту від сільського голови коли завгодно. Але Віктор Плескач, скоріш за все, знову буде звітуватися перед колегами через три місяці.
— А ми можемо через три місяці знову поставити питання про недовіру?
— Зможете внести як одну з пропозицій, коли голосуватимете по звіту — «визнати задовільним», «визнати незадовільним» або «висловити недовіру», — пояснює Володимир Левицький. Але уточнює, що для недовіри потрібне порушення з боку сільського голови, доведене судом. Юрист заперечливо хитає головою і наполягає, що рішення суду не є обов’язковим.
— Якщо є факт недотримання сільським головою норм Конституції та Законів України, депутати можуть приймати рішення таємним голосуванням 2/3 голосів! — нагадує наостанок Борис Аксюта.
З одного боку, хочеться щиро вірити, що після останньої сесії у Старих Санжарах запанують мир і лад. Але, з другого боку, надто багато було зауважень до сільського голови і надто складно уявити, що на кожне з них Віктор Плескач дійсно відреагує. Попереду у сільських депутатів три місяці. Достатній час, щоб зрозуміти: правильне вони прийняли рішення чи все ж таки помилились. Зрештою, у них завжди є можливість повернутися до питання недовіри.
