У зв’язку з напруженою суспільно-політичною ситуацією в нашій державі ветерани все частіше задаються цим питанням.
Нещодавно журналісти тижневика "ЕХО" мали розмову з головою міської організації ветеранів Олександром Живулько. Він розповів про те, що під час засідання оргкомітету по підготовці до відзначення 9 Травня членами цього комітету було прийняте рішення, аби ветерани не кріпили до своїх мундирів оранжево-чорні стрічки, які ще називають "георгіївськими" та "гвардійськими". Хоча насправді, це два різних, абсолютно протилежних поняття. І георгіївська стрічка не має ніякого відношення до переможців Великої Вітчизняної війни і нагород СРСР. Вона запроваджена ще 1769 року і застосовувалася в оформленні військових нагород Російської імперії — Георгіївського хреста і Георгіївської медалі. Нагорода проіснувала аж до громадянської війни початку двадцятого століття.
Проте з 1943 року стрічка з незначними змінами увійшла до радянського Ордену Слави вже як "гвардійська стрічка". 1945 року її використовували при оформленні медалі «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні».
Ще Олександр Живулько висловив своє занепокоєння можливими провокаціями на 9 Травня зі сторони "Свободи", члени якої відомі своїми радикальними поглядами до всього радянського.
Ми вирішили особисто навідатись до голови Кобеляцької РДА Івана Тернового і поцікавитись про реальність провокацій зі сторони його однопартійців та причинами нововведень, про які нас поінформував голова міської ради ветеранів.
Зміст нашої розмови пропонуємо з перших вуст.
Скажіть, з яких причин цього року було прийняте рішення не кріпити ветеранам до своїх мундирів оранжево-чорні стрічки?
— Це пов’язано з уособленням сепаратистів, які сьогодні пов'язують собі георгіївські стрічки. А ці стрічки, до речі, являються символом власовців, які воювали проти радянських військ на стороні Німеччини. Ви поцікавтесь, хто такий генерал Власов і чому власовці ходили з георгіївськими стрічками? І якщо вони (імовірно, маються на увазі ветерани, які одягнуть такі стрічки, - ред.) уособлюють себе з борцями проти українства, то нам з ними не по дорозі. Вони вже показали себе. Їм пропонували Леніна зняти і перенести його до музею. Вони відмовились. І чим все це закінчилося? Його просто знесли. Нехай і далі не провокують цими георгіївськими стрічками. Наскільки мені відомо, їх масово почали в'язати років три-чотири тому. І почався цей рух з Москви. Потім це дійшло до Харкова. Років два тому докотилося і до нас. Цього року ветерани їх одягати не будуть. Бо змінилася влада і її відношення до георгіївських стрічок, червоних стягів, Леніна і решти символів тоталітарної епохи. І передайте, що попуску в цьому не буде. Хоча ми й поважаємо ветеранів за їхній подвиг у боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками.
Тобто ви виступаєте проти того, аби під час святкування 9 Травня ветерани несли Прапор Перемоги чи Червоної армії?
— Символіки неіснуючої держави під час мітингу не буде. Червоних прапорів та георгіївських стрічок тим паче. Кому це не подобається — нехай їде святкувати в Луганськ.
У зв’язку з суспільно-політичною ситуацією в Україні Олександр Живулько висловив побоювання, що в День Перемоги можливі провокації зі сторони "Свободи", яка відома своїми радикальними поглядами. Скажіть, ветеранам є чого остерігатися?
— А чого боятися? Їх що ґвалтувати будуть чи вбивати? Хто так говорить, у того з головою не все впорядку. Думаєте, ми не розуміємо значення Дня Перемоги? У мене два діда воювали на війні. І як я можу заборонити 9 Травня? Більшість людей на війні загинули не за червоний прапор, не за Сталіна та радянську ідеологію, а за Україну.
Чи буде змінено саме святкування Дня Перемоги?
Ні, все буде, як зазвичай. І ми повинні відзначити цей день. Тільки це свято не треба перетворювати у п’янки та гулянки на кісках і водити хороводи на могилах.
Насамкінець нашої розмови між журналістами тижневика «ЕХО» та головою РДА виникла маленька дискусія. Зокрема, Іван Терновий зазначив, що він, цитуємо: «прав».
— Це ваша думка, — зазначили ми.
— І вона правильна, — відповів Терновий. — А хто буде заперечувати, комунякам де місце? На гілляці, — сказав голова РДА.
Під час розмови з Іваном Костянтиновичем, він так і не повідомив, які розділи українського законодавства забороняють ветеранам кріпити до своїх мундирів георгіївські стрічки або ж нести Прапор Перемоги під час святкування 9 Травня. Насправді, такий закон і нам не вдалося знайти. Тому новопризначений голова РДА може лише рекомендувати, а не приймати рішення з приводу цього питання. До речі, нам також важко уявити, як правоохоронці зніматимуть з мундирів ветеранів стрічки або ж забиратимуть Прапор Перемоги у визволителя, виконуючи розпорядження голови РДА.
Наступного дня ми вирішили ще раз навідатись до Олександра Живулько і запитати, як він ставиться до того, що ветеранам хочуть заборонити нести червоний стяг. У його особистому кабінеті ми зустрічаємо не лише Олександра Даниловича, а і голову районної організації ветеранів Григорія Кіяна. Одразу ж, вони наголошують, що ставляться до такого рішення негативно.
— Я, як учасник війни, звільняв нашу державу від фашистів. А сьогодні нас хочуть позбавити тих бойових знамен, які ми пронесли дорогою війни. Під цим прапором помирали люди. З ним йшли на перемогу. І приймаючи подібні рішення, це означає виявляти неповагу до ветеранів. І ми робитимемо все, аби не допустити цього, — сказав Олександр Данилович.
Далі ми поцікавились думкою міського голови Олександра Ісипа з приводу цього питання. Очільник міста зазначив, що будь-який чиновник має діяти в межах чинного законодавства і не має права на самодіяльність. І щоб щось заборонити, спочатку має бути виданий і оприлюднений відповідний розпорядчий документ. І мовляв, коли його немає — це пусті слова, які не варті обговорення.
— Я розумію, що тоталітарні часи принесли нашому народу чимало горя. Але не прапори завдавали біль. А люди. І я думаю, від того, що ветеран протягом двох годин пройде з червоним прапором — нікому шкоди не буде. А погано буде, перш за все, самому ветерану, якому заборонять його нести. Тому думаю, що один раз в рік можна допустити, аби наші визволителі пройшли містом з прапором, під яким вони воювали за перемогу, — сказав Олександр Ісип.
