Євромайдан, корупція, тітушки, Ленін… Усі ці терміни поєднані і мають багато спільного. Бо під останнім ми розуміємо не вождя світового пролетаріату Володимира Ілліча, а його пам’ятники, які по закінченні революції почали масово «лягати» майже по всій країні. Десь ідола «валяли» за допомогою крана, десь іншою важкою технікою, а в Нових Санжарах це вдалося зробити голими руками: накинули троса на шию Леніну, кільканадцятеро молодиків розхитали пам’ятник. Той упав, головою пробивши плити. Правильно це чи ні — ніхто тоді про те не задумувався. Люди були на емоціях, окрилені перемогою над диктатурою та засмучені тим, що втратили так багато побратимів. Їм була потрібна розрядка. От і зробили те, що зробили. Молодь кричала і раділа, бігла до поваленого ідола гамселити його молотами по бронзовій голові. Мабуть, ніхто з присутніх тоді людей не може пояснити, що ними рухало. Просто бігли, кричали та й усе. Справа ж не в пам’ятникові. Це, мабуть, та свідомість маси, якій присвячено так багато теоретичних робіт.
Пам’ятник Леніну відвезли на зберігання у комунгосп. У центрі селища залишився самотній постамент, на якому десятки років стояв «вождь». Уже тоді люди почали задумуватись, що пустувати місце перед райдержадміністрацією не повинно. Звалити то звалили, а далі що? Питання про це неодноразово підіймали на віче, та робота не рухалася.
Нещодавно майстрами фотошопу було розроблено два ескізи, які ви бачите на фото. Перший — це така собі міні-капличка, другий — шикарний фонтан. Останній, звичайно, по вартості виконання дорожчий за перший, але це ж фонтан! Тепер перед небайдужими стоїть завдання: вибрати той проект, який був би прийнятнішим і привабливішим для громади. Свої пропозиції можна показати різними способами: звернутися до селищної ради, райдержадміністрації та районної ради, написати до місцевих періодичних видань, обговорити на нашому форумі. Словом, давайте не будемо байдужими і зробимо центр селища таким, як хочемо ми, прості люди. Тим більше, що можливість така є.
Коли ми звернулися до різних владних органів, то почули дещо різні відповіді. У райдержадміністрації сказали, що питання вибору ескіза є зараз актуальним. А от у селищній раді відповіли, що депутати вже вирішили, попередньо проконсультувавшись із громадою, що замість Леніна буде капличка. Та проект ще не затверджений, значить можливість вибору все ж існує.
P. S. На численних віче та просто в спілкуванні люди постійно цікавились долею пам’ятника Леніну, бо знали, що його відвезли на зберігання в комунгосп. А навряд чи хтось бачив його там на власні очі. Люди туди не ходили, лише задавали питання типу: «Де діли пам’ятник, мабуть, пропили вже, чи керівник комунгоспу сама продала та нажилась?» 22 травня кореспонденти «ЕХО» відвідали комунгосп та остаточно пересвідчились: пам’ятник дійсно там. Причому, не тільки фактично, а й на балансі. Поводяться з ним добре: поклали не на голу землю, а на дошки, ще й купили величезний шмат клейонки та прикрили його від дощу, аби не псувався. Про його можливу долю люди між собою говорили багато: хтось пропонував передати до музею, дехто — здати на переплавку. Деякі бувалі дядьки навіть суми називали, які можна було б отримати від цього: близько ста тисяч гривень. Що тоді, що зараз, це — пусті балачки. Маємо інформацію від селищного голови Андрія Реки, що ніяких планів щодо пам’ятника немає. І найближчим часом, через останні події в державі, вони не з’являться. Не на часі.
