Конфліктна історія стосовно роботи колишньої олійниці, яка тягнеться в Руденківці вже багато років, знову отримала продовження.
У колективному зверненні місцевих жителів до прокурора Новосанжарського району, голови райдержадміністрації та районної ради вказано, що вони звертаються до цих органів за допомогою і прохають припинити свавілля та незаконну діяльність ПП Маріїч Т. П., яке знаходиться в центрі села. Також пояснюють, що протягом останніх місяців підприємець знову відновив свою незаконну діяльність з переробки олійних відходів (фузу), на яку в нього немає жодних дозвільних документів. Робота проводиться переважно вночі, під покровом темряви, а останнім часом працюють і вдень, незважаючи ні на кого. Фури, які приїжджають на підприємство, зливаються і заливаються цілодобово, наче на великому заводі. Також працює опломбований прокуратурою парогенератор. Він утворює їдкий дим, який осідає на прилеглі двори. А головне те, що знову почав дошкуляти їдкий сморід хімічного характеру. Мешканці села скаржаться на погіршення самопочуття, постійний головний біль, задуху та біль у горлі. Переробляючи олійні відходи без жодних дозвільних документів у центрі села Руденківка, ПП Маріїч Т. П. завдав невиправної шкоди людям та державі. Позаливав відходами лісопосадки. Через залоювання жировими відходами, які проникли в ґрунт, назавжди втрачені поля фільтрації державного підприємства «Полтававодоканал». Ці відходи неодноразово горіли, що стало причиною вигорання близько 12 гектарів державного лісу. Також годі говорити про те, що пережили люди, які мешкають поряд із цим підприємством. Постійний неприємний запах, який дошкуляє жителям прилеглої території, головні болі, першіння в горлі та часті хвороби дітей. На жаль, влада та контролюючі органи не бажають помічати наслідків цієї діяльності. Питання, де взялася така кількість відходів, хто дозволив їх розміщення, на якій підставі велась переробка, скільки, куди і на яку суму було реалізовано технічної олії (а може, навіть, і не технічної), скільки коштів недоотримав бюджет у наслідок ухиляння від сплати податків вищезазначеним підприємством, — залишається без відповіді.
«Шановні представники влади! Те, що цей підприємець нас не вважає за людей, давно зрозуміло. Його жага до наживи та легких грошей, отриманих незаконним шляхом, важить набагато більше, ніж те, що є у простої людини, — її здоров’я. А найстрашніше те, що хворіють діти. І невідомо, які хвороби їх супроводжуватимуть протягом усього життя. Ми вас благаємо не бути осторонь нашої біди, негайно втрутитися в ситуацію та назавжди убезпечити нас від шкідливого та незаконного виробництваПП Маріїч Т. П. Ми просимо вас провести опломбування виробничих приміщень та вилучити обладнання, яке використовується для переробки відходів, а також покарати названого підприємця за здійснення незаконної виробничої діяльності. Усі бюрократичні відписки на кшталт того, що «він не здійснює жодної діяльності, тільки миє фури; ми приїжджали — підприємство було закрите; немає складу злочину в діях підприємця; ми домовилися з власником, він більше такого не робитиме» нами буде розцінено як небажання вирішити проблему людей нашого села та покривання злочинних дій власника цього підприємства. Ми сподіваємось, що ваші владні повноваження буде застосовано для повного і безумовного зупинення незаконної діяльності на вищезгаданому об’єкті. Тим самим це зніме напругу в нашому селі та поверне довіру людей до влади, правоохоронних органів та верховенства закону в нашій державі. Якщо ж не буде припинена злочинна діяльність та не будуть винні притягнуті до віповідальності, надалі наша громада буде діяти рішуче. Фуру на підприємстві буде заблоковано та буде перекрита дорога Полтава-Дніпропетровськ до повного вирішення цього питання», — зазначають у колективному зверненні місцеві жителі.
Слід сказати, що недовіра людей і до теперішньої влади проявляється вже не тільки на словах. 22 липня чергова фура заїхала на підприємство. Біля центральних воріт, в які вона в’їхала, одразу зібралися незадоволені люди. Вони гупали у ворота і вимагали діалогу з людьми, які зачинилися на підприємстві. Та у відповідь чули лише віддзвін холодного металу від своїх ударів. Двічі до людей приїжджали правоохоронні органи з райвідділку міліції. Взявши пояснення від присутнього обуреного люду, вони зникли.
Коли почало смеркати, з підприємства почувся звук заведеного двигуна. Одразу відкрилися ворота і фура зробила спробу покинути територію. Громадяни автівкою заблокували виїзд і звернулися до водія з вимогами здати назад і залишатися там, доки не прибудуть відповідні органи. Той, мабуть, від гріха подалі, так і зробив. Ворота знову зачинилися. Коли стало зовсім темно і зрозуміло, що з правоохоронців на допомогу ніхто не прибуде, люди викликали трактор, яким виштовхали велику каменюку на центр виїзду із підприємства і виключили тепер повністю можливість фури покинути територію колишньої олійниці. На ніч також залишилися чергувати кілька активістів.
Історія продовжилась наступного дня. На 10:00 у приміщенні сільради була запланована зустріч жителів Руденківської територіальної громади із прокурором Новосанжарського району Артемом Бугайцем. Це мала бути планова зустріч, на якій, крім багатьох інших запитань, мали розглянути і вищевказане. Відповідні компетентні особи прибули на зазначений час у приміщення сільради, та простих громадян там не виявилось. До приміщення зайшов місцевий депутат і повідомив, що біля території колишньої олійниці вже збираються незадоволені. Районний прокурор і перший заступник голови райдержадміністрації одразу попрямували туди. Артем Бугаєць розповів присутнім про те, як правоохоронці планують вирішувати проблему, яка склалася в їхньому селі навколо колишньої олійниці.
Раптово з воріт з’явився водій фури, яку заблокували на підприємстві, і передав міліціянтам папку якихось документів. До нього ж одразу підійшли місцеві жителі і «засипали» його запитаннями:
— Ти хто такий? Чого сюди приїхав? Що привіз і що вивозиш?
Водій відповів, що просто приїхав на підприємство залити просту воду в цистерну.
— Так у нас тут що, станція заправки водою, чи що? — продовжили місцеві.
Через невеликий проміжок часу люди таки залишили водія один на один із правоохоронцями і «переключилися» на чоловіка, який фільмував усе, що відбувається, на відеокамеру. Ним виявився місцевий житель Андрій Любко. На запитання людей, чому він тут ходить і знімає, чоловік відповів, що він — незалежний журналіст і тому має право.
— Та ми прекрасно знаєм, для кого ти знімаєш. Ми забороняємо нас записувати на відеокамеру, — обурилися люди і намагалися забрати відеокамеру.
— Міліція, міліція, дивіться, що робиться! — почав кричати Андрій Любко. До нього одразу підійшов співробітник міліції і відвів його від натовпу. Після короткої розмови Андрій Романович покинув зібрання.
Люди почали розходитися у своїх справах, а декілька активістів знову залишилися чергувати біля воріт підприємства. Екологічна комісія в той день так і не приїхала. Фура залишилася заблокованою на підприємстві, а обуреність людей продовжувала набирати оберти.
У суботу 26 липня вкотре була організована сходка незадоволених, обурених жителів, на яку прибули вже не правоохоронці, а районне керівництво: Володимир Паршевлюк та Геннадій Супрун. Вони розповіли громаді своє бачення вирішення проблеми та зазначили, що вже зв’язалися з компетентними районними і обласними службами. Інформацію про конфліктну ситуацію навколо колишньої олійниці вже передали народному депутату Юрію Бублику, який пообіцяв посприяти у її вирішенні. Та це поки що були лише слова. Люди, бачачи, що за увесь цей час вирішення конфліктної ситуації не зрушилося з місця, почали жадати від керівників конкретних дій:
— Це буде довго й нудно. І не такі ворота громадою розбивали! Ішли, різали колеса і брали аналізи. Порізати там треба все! Скільки ж ми будемо так писати-переписуватися? Це безкінечно! Ніхто не хоче нічого робити. Шість років уже чекаємо, доки та пані підприємець сюди прийде. Ото треба ламати ті ворота, брати аналізи, ще й порізати отам їм усе, щоб знали. І на тому кінець! Отоді і прокурор, і міліція сюди вже точно виїде. А то вже приїжджали сюди, ворота відкриті, а вони не заходять, кажуть, що без хазяїна або дозволу суду не мають права. Ото треба нам зайти, самим взяти з фури аналізи, а попутно і в правоохоронців… Товчемося тут кожного дня вже тиждень, а ніякого результату немає. Якщо не працює районний прокурор — треба виходити на обласного, не працює обласний — треба виходити на Генерального прокурора, а потім, якщо треба, і на Президента.
Коли зайшла мова про залучення не тільки обласних, а і вищих засобів масової інформації задля широкомасштабного висвітлення Руденківської проблеми, голова районної ради Геннадій Супрун сказав:
— Ви правильно говорите: піднімайте телебачення, але це не повноваження районного керівництва, не ми повинні цим займатися.
— А для чого нам тоді потрібна така районна рада і державна адміністрація, як вона нічим не займається, а тільки просиджує штани в своїх кабінетах? Нас за ці всі роки вже достала ця бездіяльність!
Ніякими реальними практичними діями сходка того дня не відзначилася: знову переписки, відписки та обіцянки, а від речовин, які знаходяться на підприємстві колишньої олійниці, як смерділо та першило в горлі, так першить. Ну що ж, як кажуть, слідство триває.
P. S. Наші кореспонденти мали змогу відвідати місце, яке знаходиться біля полів фільтрації «Полтававодоканалу», що біля «Косного», де, за словами сільського голови та громадських активістів, зливає відходи своєї діяльності непрацююче підприємство колишньої олійниці. Побачене вразило настільки, що й описати важко: територія з футбольне поле, залита речовиною невідомого складу чорно-іржавого кольору. Сморід від неї такий, що аж в голові паморочиться. А про шкідливість складу тієї речовини годі і судити: активістами було зафіксовано, як у тому «озері» лежали дві померлі чаплі, ящірки та інші живі істоти. Куди направлений погляд екологів та інших компетентних служб — незрозуміло.
