У четвер, близько 15‑ї години дня на мобільний сільського голови зателефонували. І повідомили, що зараз з берега річки Кобелячок вивозитимуть спиляні дерева. Не гаючи часу посадовець разом з водієм вирушили на місце вирубки. «Ще б п’ять хвилин, та які там п’ять — дві хвилинки і ми б запізнились. Машини виїхали б на трасу, і… Я ж не гаїшник, там їх не зупиню», — пригадує ту подію Зінаїда Лісова.
У вузенькому провулочку, який веде до берега річки, вона помітила дві вантажівки — «КАМАЗ» і «Татру». Вщерть завантажені деревиною, вони рухались до автодороги Кобеляки-Просяниківка. «Таврія» стала впоперек їх руху. З машини встали кілька чоловіків. «Ви хто такі, чого мішаєте?», — вимогливо запитав один із них. Сільський голова представилась і зажадала цього ж від незнайомців.
«Смілива у нас Зіна Володимирівна, — підсміюється водій Микола Маслов. — Я думав вони нашу «Таврію» перевернуть і далі поїдуть». «Якщо чесно, я сама боялась», — зізнається Лісова. — Добре, що люди в той час на вулиці були, свідків багато».
Як і очікувалось, деревину вивозили представники фірми, яка веде розчищення річки Кобелячок. За їх словами, спиляні осики вони везли на утилізацію. Але сільський голова, з якою не погоджували вирубку і вивезення дерев, незадоволена такими поясненнями, викликала на місце події співробітників кобеляцького райвідділу внутрішніх справ. Міліціонери приїхали, склали протокол. А машини з лісом поставили біля райвідділу внутрішніх справ.
«Я так і знала, що без скандалу не обійдеться, — вже наступного дня розповідала Зінаїда Лісова. — Негаразди почалися ще коли проект робили. З кобеляцькою міською владою і проектанти, і підрядники, і виконавці все узгодили, а про Підгору забули. Ми думали нам берег взагалі не чиститимуть».
Про те, що роботи вестимуться і на підгорянському березі Кобелячка, місцеву владу повідомили в грудні 2009 року. Попередили й про те, що дерева спилюватимуть. «Я все розумію — не встигли, забули, не врахували, — обурюється сільський голова. — Річку чистять — це добре. Розумію, що десь і дерева потрібно рубати. Але ж ті осики — це власність громади. Куди їх вивозять? Яка утилізація? Там гарна ділова деревина. Ми б її продали і на ті гроші проект освітлення села виготовили».
За словами посадовця, один із представників фірми під час «розборок» на березі запропонував їй поділитися. Мовляв, частину деревини вони залишають Підгорі, а частину — вивозять. Але вона не погодилась. «Ми нарахували 29 спиляних дерев, нехай всі їх повертають», — вважає Зінаїда Володимирівна.
На берег річки виїжджаємо із водієм сільського голови Миколою Масловим і місцевим депутатом Іллею Ромащенком. «А я одразу, як тільки пиляти почали, сказав — ото, Зіна, наше вуличне освітлення, — говорить депутат. — Але скільки вони дерев спиляли ми вже не пощитаємо, пеньки землею прикидані». Дійсно, підрахувати загальну кількість спиляних дерев можливості вже немає. Частина пеньків закидана грунтом, вийнятим із річки. Земля і мул замерзли і сховали всі сліди.
«Вообще, люди недовольні, як річку чистять, — говорить Микола Маслов. — Пастівники затоптали, потім грязюку по них розмажуть». Сільський депутат з цим погоджується. Він вилазить на купу вийнятої з річки землі. «Он, дивіться, мій город, земля приватизована, — показує рукою. — Як мул із річки розгорнуть, то він закриє всі луки на березі. І дорожку для машин теж. І люди поїдуть по моєму городу».
Вже наступного дня про інцидент дізнався депутат Полтавської обласної ради Анатолій Шкарбан. Саме Анатолій Миколайович добивався, щоб проект ро розчищенню річки був втілений в життя. «На жаль, змушений констатувати, що підрядники порушили досягнуті домовленості, — сказав в телефонній розмові депутат-обласник. — Їм було чітко сказано — питання вирубки дерев узгоджувати із сільським головою».
Зараз же Зінаїда Лісова твердо заявляє: «Доки не повернуть ті дерева, я жодних дозволів, жодних погоджень тим фірмачам не дам».
До речі, машини завантажені деревиною простояли біля райвідділу внутрішніх справ десь до 21‑ї години вечора. А потім поїхали. Кажуть, що їх супроводжував «крутий» джип світлого кольору.
