Мешканець Кобеляк Володимир Чернявський 3 травня почав саджати картоплю. Робить він це досить оригінально: просто кладе бульби на землю і загортає залишками бур’янів та очерету.
У минулому році в «ЕХО» вже була розміщена публікація про досвід господарювання на землі, який пропагує Володимир Чернявський. Чоловік є прихильником ідей росіянина Володимира Мегре та австрійця Зеппа Хольцера. Вісім років тому він придбав у селі Ганжівка покинуту садибу. І, прибравши сміття, почав облаштовувати її згідно із принципами, яких притримується.
На родинній садибі Чернявського є все, що існує в дикій природі. Тут тобі і водойма, і ліс, і луки, і сад. Звичайно ж, знайшлося місце і для невеликого городу. На ньому Чернявський вирощує традиційні для українців городні культури: моркву, столовий буряк, помідори, огірки і картоплю. Та робить це незвичайним способом, мінімізуючи фінансові й інші матеріальні витрати. У тому числі й фізичні зусилля. Тому ми й вирішили написати про те, як можна вирощувати картоплю та інші городні культури, фактично не обробляючи землю.
Отже, 3 травня 2016 року. Ми знаходимось у селі Ганжівка, на родинній садибі Володимира Чернявського. Майже всі п’ять «соток» землі, котрі Володя відвів під город, застелені кількасантиметровим шаром сухого очерету та решток минулорічних бур’янів. Єдиним інструментом, котрим він користується під час посадки, є звичайні граблі. Їх використовує для того, аби розгрібати очерет і у своєрідну неглибоку канавку вкладати картоплю. Земля не орана вже вісім років, із того часу, як Чернявський почав на ній господарювати. На дно канавки Володя сипле попіл, а потім вкладає бульби. Пояснює:
— Попіл — це єдине добриво, яке я використовую. Хоча можна обходитися і без нього. Адже всі оці рештки бур’янів і очерету за сезон перегнивають і стають органічним абсолютно чистим із точки зору екології добривом. А попіл допомагає, аби земля не закислялась від надлишку вологи. Узагалі, проблем із пересиханням ґрунту при використанні подібних методів роботи на землі не існує. Поряд водойма і підґрунтові води зволожують землю. Крім того, замульчований ґрунт не пересихає так швидко і катастрофічно, як гола земля без бур’янів. Я вже помітив, що чим більша засуха, тим кращий у мене врожай. А от, коли літо дощове, то виникають проблеми, пов’язані із зайвим зволоженням ґрунту. Як це вирішити — я ще не знаю. Можливо, робитиму дренаж.
Виклавши картоплю у рядки на відстань 15-20 сантиметрів одну від одної, Чернявський просто загортає її мульчею. На цьому його праця фактично закінчується. За словами Володимира, протягом літа він лише одного разу обробляє сходи біологічним препаратом «Актофіт». Так він захищає картоплю від колорадських жуків. Бур’ян, котрий виростає з-під шару очерету, майже не знищує. А восени розгрібає мульчу і фактично збирає нові бульби, котрі виростають навколо старої. Володимир саджає з десяток відер картоплі. Збирає, за його словами, разів у чотири більше. Цього йому цілком вистачає для того, аби прогодувати сім’ю.
Потрібно відзначити, що подібний метод вирощування картоплі під мульчею набирає популярності і серед інших кобелячан. Щоправда, вони діють дещо по-іншому. Люди землю обробляють мотоблоком, кладуть на поверхню ґрунту картоплю і загортають її соломою, котру купляють. Чернявський говорить щодо цього так:
— Це не зовсім те, що роблю я. Люди таки купляють солому. Отже, несуть витрати. І, можливо, вартість соломи навіть буде перевищувати вартість отриманого врожаю. Я ж не купляю нічого, крім «Актофіту». Ну, ще саму картоплю інколи беру на ринку, аби обновити посадковий матеріал. В основному саджу Рів’єру. У цьому році вирішив спробувати Аріель. Узагалі, дуже хочеться знайти старі дідівські сорти. Та картопля була смачнішою, аніж сучасна, і не так швидко вироджувалась.
Дізнавшись, що стаття про його метод буде називатися «Картопля для лінивих», Володимир пожартував:
— Ну, я б не сказав, що це для лінивих. Швидше, для розумних. Людина народжена не для того, аби до нестями працювати, часто — без гарного результату. Краще — подумати, працювати фізично менше, заощадивши час для самовдосконалення.
А щодо масового психозу, пов’язаного з садінням величезної кількості картоплі в надії на ній заробити, Чернявський сказав:
— Знову ж, люди чомусь не пробують подумати і пошукати щось інше. Я, приміром, посадив на чотирьох квадратних метрах землі кілька саджанців хвойних дерев. На іншому клаптику землі — смородину. Потім продав це. Заробив тисячу гривень, не рвучи пупа і душу. А скільки потрібно картоплі посадити, аби заробити ту тисячу?
Ми домовились із Володимиром, що приїдемо на його садибу влітку, щоб глянути, як ростуть і розвиваються городні культури, посіяні й покладені на неорану землю. І напишемо про це. Ну, а кульмінація буде восени. Думаю, багатьом цікаво дізнатися, який урожай можна отримати, вирощуючи городину подібним методом.
