У цій статті мова піде про те, як давноочікувана поїздка української делегації у місто-побратим Зінген опинилася під загрозою. Через чиюсь бездіяльність та відсутність порозуміння між представниками міської та районної влади, кілька десятків жителів Біликів та Кобеляк можуть так і не поїхати у Німеччину.
Як відомо із творів класиків російської літератури Олександра Герцена та Миколи Чернишевського, у 19 столітті тодішня інтелігенція в основному переймалася питаннями: хто винен та що робити? Дещо пізніше інший класик, про якого зараз заборонено згадувати, розповів таки, що потрібно робити. Мало того, ще й зробив те, про що писав. Можливо, через те його й заборонили у сучасній Україні.
Та нижче ми не будемо перейматися проблемами класової боротьби та пошуків свого місця в житті, що хвилювали російських інтелігентів у 19 столітті. Мова йтиме про проблеми вже української творчої інтелігенції, які виникли вже у 21 столітті в конкретному місці, тобто, у Кобеляцькому районі. Хоча питання у земляків виникають все ті ж, вічні і злободенні: хто винен і що ж робити. Щоправда, у наших реаліях до них додається ще одне: хто ж робитиме?
Хто винен?
Читачі «ЕХО» ще можуть пам’ятати, що у лютому 2015 року на сторінках тижневика з’явилася публікація під назвою «Singen + Kobeljaki = Partnerschaft». Власне кажучи, це лист, який написала Кармен Шайде, котра у Зінгені відповідає за партнерські зв’язки з Кобеляками. У статті йдеться про те, що керівництво і громада німецького міста-побратима запрошують до себе у червні 2016 року білицький хор «Чебреці», фольклорний ансамбль «Ворскла», кількох дітей, посадових осіб міста і району.
Після того на публічному рівні ніяких згадок про підготовку візиту кобеляцької делегації до Зінгена не було. Аж ось..
Кілька днів тому працівники «ЕХО» побували в Біликах, де зустрілися з керівниками пісенно-танцювального ансамблю «Чебреці». Ті розповіли, що поїздка в Зінген може не відбутися. Адже її організацією протягом майже чотирьох місяців ніхто не займався. За словами директора селищного Будинку культури Людмили Пугач, у лютому просто на вулиці в неї відбулася зустріч із кобеляцьким міським головою Олександром Копельцем. Той сказав:
— Ви знаєте, що «Чебреці» до Зінгена запросили? Із понеділка — документи мені на стіл. Щоб були копії паспортів, кодів і заяви. (Цитата Людмили Пугач — редакція).
Усе це біличани оперативно зібрали і доставили в Кобеляцьку міську раду. Потім, як розповіли Людмила Пугач та керівник «Чебреців» Алла Мулько, вони кілька разів по телефону зв’язувались із Копельцем та працівниками міськради. Відбувались розмови і з Валерієм Коробейніком, який, власне, і вів листування із представниками Зінгена. Говорили в основному про те, скільки грошей мають зібрати учасники «Чебреців», щоб доїхати до Німеччини. Називались різні суми. Спочатку нібито говорили про 2,5 тисячі гривень з людини, потім — про 1100. На які потреби підуть ці гроші, ніхто не знав. Керівники «Чебреців» знайшли спонсорів. Підприємства «Добробут» і «Громада» погодились виділити 40 тисяч гривень, аби учасникам ансамблю довелося менше платити власних коштів. Адже в хорі та ансамблі задіяні не надто заможні люди. Та керівники підприємств попросили надати рахунок, на який можна перерахувати гроші.
І ось у кінці травня керівники «Чебреців» направилися до Олександра Копельця, щоб з’ясувати деталі поїздки. Адже до неї залишалось менше місяця. І несподівано для себе почули, що Олександр Олександрович нікуди не їде, а організацією поїздки займається райдержадміністрація. Після цього вони направилися до керівника РДА Таміли Шевченко. Та, у свою чергу, відповіла, що все листування з німцями із приводу поїздки велося через міськраду.
Розповівши цю історію, Людмила Пугач констатувала:
— Що я буду своїм пенсіонерам говорити? Вони заради цієї поїздки закордонні паспорти зробили. Та й взагалі, таке враження, що підготовкою до візиту в Німеччину ніхто не займався.
30 травня делегація із Біликів вчергове навідалася до міського голови. Запросили вони із собою і працівників «ЕХО». Біличани мали намір почути відповідь на оті «вічні» питання: хто винен і що робити?
Як і очікувалось, відповідей вони не отримали. Натомість, біличани, як і представники «ЕХО», отримали можливість вчергове вислухати потік свідомості кобеляцького міського голови. Олександр Копелець заявив, що у Зінген він не їде. Адже займається підготовкою до проведення Дня міста у Кобеляках. А свою місію щодо організації поїздки вважає вичерпаною тим, що за майже чотири місяці він отримав і за допомогою Валерія Коробейніка передав у Зінген списки бажаючих поїхати. «Титанічна» робота, що й казати! Від місії організатора чи координатора візиту Копелець відмовився. На цілком резонне запитання Георгія Горголи, чому в такому разі папка із листуванням, що велося із німцями, знаходиться в нього в столі, а не у Коробейніка чи в райдержадміністрації, Олександр Олександрович чіткої відповіді не дав. Себе він ні в чому винним не вважає. Адже, за словами Копельця, листування вів Коробейнік, німці так і не призначили його керівником делегації, остаточні списки учасників візиту із Зінгена надійшли вже в райдержадміністрацію, німецьке посольство чомусь не надіслало запрошення їхати за оформленням віз. (Узагалі-то, Олександр Олександрович, якби займався організацією, мав би знати, що посольства ніяких запрошень нікому не шлють — Авт.) А допомогти фінансово біличанам мав би… пан Філоненко. Ну, можливо, Копелець мав на увазі, що, судячи з декларацій про доходи, автор цієї статті, працюючи журналістом і обробляючи два із половиною гектари землі, заробив за рік у кілька разів більше аніж він, як керівник фермерського господарства, у якого в обробітку кілька сотень гектарів.
Безумовно, щоб повністю розібратися у правдивості слів міського голови, потрібно було б ознайомитись із листуванням з зінгенцями та задати одне-єдине питання Валерію Коробейніку. Чому він носив листи саме Копельцю? Та Валерій Семенович зараз у відпустці і на дзвінки не відповідає. А було б цікаво почитати і послухати. Адже, судячи з усього, у листах можуть бути вельми пікантні моменти.
Що робити і хто робитиме?
Допомагати біличанам у подальшій організації поїздки Копелець відмовився, сказавши, що це прерогатива райдержадміністрації. Нічого він і не відповів на пропозицію терміново зустрітися з Тамілою Шевченко та Валерієм Коробейніком з метою спільно знайти вихід із кризової ситуації. Хоча представники «Чебреців» і пропонували:
— Давайте, хоча б ми вас познайомимо, якщо ви не спілкуєтесь.
Копелець лише пообіцяв зв’язатися із посольством і повідомити біличан про результат розмови. Один із біличан так прокоментував цю обіцянку:
— Та він забув про неї, тільки ми за двері вийшли.
Дійсно, минуло більше тижня, а Олександр Олександрович так і не передзвонив.
Натомість, Таміла Шевченко, до якої після безрезультатної розмови із міським головою пішли біличани, одразу ж зв’язалася з візовим центром і дізналась, що потрібно робити, аби поїздка таки відбулась. Виявилось, що всім терміново потрібно їхати у центр, що в Харкові, здавати анкети і відбитки пальців. А ще — оформлювати купу документів, мати підтвердження фінансового забезпечення поїздки і повернення додому. За чотири місяці все це можна було б зробити спокійно і без поспіху. А зараз це досить проблематично. Крім того, люди мали б знати, що їм сорок годин доведеться їхати в автобусі, що є досить серйозним випробуванням.
Таміла Шевченко вчергове зазначила, що райдержадміністрація не вела листування із Зінгеном щодо організації поїздки та визнала, що ситуація критична. І запитала:
— Люди дуже хочуть поїхати?
Отримавши ствердну відповідь, Шевченко пояснила, що з цього моменту вона, працівник РДА Віра Олєйнікова та депутат міськради Сергій Галушко починають в авральному порядку займатися підготовкою поїздки. Але через брак часу гарантувати успіх не можуть.
…7 червня організатори поїздки повідомили, що німецька сторона гарантує оплату переїзду з Кобеляк до Зінгена і назад та перебування в Німеччині. Підтвердили свою участь у поїздці 47 чоловік. Із них — 34 учасники «Чебреців», 5 — дітей, один ротарієць, троє учасників ансамблю «Ворскла», двоє працівників РДА, журналіст Олег Решетило і Валерій Коробейнік. У четвер 9 червня всіх чекають у візовому центрі. Медичні страховки зроблені, нотаріальні доручення на опіку дітей отримані. Зараз усі оформлюють анкети.
