Вірш, що має таку назву, був написаний німецьким поетом Мюрнером ще в далекому 16 столітті. Але й через п’ятсот років він не втрачає своєї актуальності. Особливо фраза про те, що з брудною водою із ванни можна вихлюпнути і дитину, яку купали. Узагалі ж, вірш присвячений дурням, які, критикуючи щось погане, одночасно знищують і хороше.
Саме знамениту фразу про дитину і брудну воду згадав, спостерігаючи за дійством, яке у вівторок відбувалося біля Кобеляцького відділу поліції.
Група людей зібралися під будівлею для того, аби провести пікет і висловити свій протест. Вони вимагали від поліцейських розкрити справу про жорстоке побиття юного жителя селища Білики Колі Кравченка. Акція тривала півтори години. За цей час стало зрозуміло, що декому з пікетувальників хтось погрожує, вони бояться випускати своїх дітей на вулицю, а прізвища злочинців, котрі побили юнака, відомі всім, окрім поліцейських, які не вчиняють активних дій для того, щоб розкрити злочин.
Під час дійства один з його учасників, якого можна назвати «штатним громадським активістом», виголосив кілька «геніальних» закликів. Він попередив, що біличани в разі, якщо поліцейські не розкриють злочин, будуть змушені вирішити питання з підозрюваними за допомогою самосуду, а райвідділ поліції рознесуть на друзки.
Минуло кілька годин після мітингу. Поліцейські затримали підозрюваного.
А ми, давайте, уявимо ситуацію, аби пошуки злочинця ще продовжувалися, не було ні результативного обшуку, ні затримання, ні арешту…
Група активних біличан чинять самосуд щодо людей, які, на їхню думку, побили хлопця. Чотири прізвища підозрюваних, за словами активістів, були відомі всім. Отих потенційних злочинців, чи то лінчують, чи спалюють на вогні.
Вправились. Пішли до райвідділу поліції. Рознесли на друзки, спалили, відеокамери розібрали по домівках. Передихнули. Що там ще залишилось? Ага, є ще лікарі, котрі можуть виривати листки з історії хвороби або взагалі погано лікувати. Спалили й лікарню, розігнали медиків, апарати УЗД і клізми розібрали по домівках. Ну, давайте ще й журналістів, які не так, як нам хочеться, пишуть, перевішаємо. І підприємства всі позакриваємо. Перевішали, позакривали, помили руки. Усе, що встигли, розтягли по домівках.
А потім одягнули вишиванки і заспівали «Ще не вмерла» на згарищі, яке колись було державою Україна. Мрія громадського активіста збулася.
P. S. Узагалі, мітинги протесту та громадянські акції — це добре і правильно. Якщо здорового глузду не втрачати.
