Вже близько десятої ранку зал був набитий вщерть. Всі доступні місця зайняли керівники підприємств і установ, сільські голови, депутати та всі інші, хто відчував обов’язок чи потребу прийти на представлення. Настрій у присутніх був досить-таки піднесеним та урочистим. І це начисто позбавляло проведення паралелей із ще одним нещодавнім призначенням. Адже не далі як 21‑го грудня тогочасний голова ОДА Валерій Асадчєв вдруге представляв новосанжарцям Миколу Долину. Тоді переважна частина присутніх перебувала у напруженому мовчанні і повернення Миколи Івановича із щирою радістю вітали лише кілька найближчих приспішників.
Цього разу щасливих облич у залі було значно більше. Як і заздалегідь придбаних букетів квітів. Найрозумніші купляли по два — один Олександру Удовіченку, другий — Сергію Шовкоплясу. Прояви радості більшістю присутніх можна було пояснити, напевно, різними причинами. Хтось дійсно щиро сподівався, що при новій владі область і район справді заживуть багатше, веселіше та успішніше. Хтось надіявся, що прихід нового керівника зупинить тривалу війну між гілками влади у Нових Санжарах. А хтось, можливо, щиро посміхався від бажання одразу обов’язково сподобатися новим керівникам, які найближчі роки вирішуватимуть важливі та дуже важливі справи. Зрештою, мало чому ще можуть посміхатися люди?
За кілька хвилин шум і розмови у залі затихли — на свої місця урочисто пройшли члени президії. І слово взяв Олександр Удовіченко:
— Я вас вітаю, адже вважаю, що в першу чергу пощастило вам, а не йому (вказує на Сергія Шовкопляса). Бо це — не банк! (посміхається голова ОДА і зал швидко підтримує його гучним сміхом). Тут треба працювати з людьми і багато чому вчитися, — вже цілком серйозно додає Олександр Васильович і передає слово винуватцю торжества.
— Я гадаю, що з моїм призначенням війна у владі та всі ці распрі між керівниками залишаться у минулому, — схвильовано сказав Сергій Шовкопляс. — І сподіваюся, що всі ми будемо працювати на фоні державного прапора і прапора Новосанжарщини. Тобто будемо перш за все захищати інтереси країни і нашого району.
Потім слово надали Анатолію Мокляку, який до самого представлення виконував обов’язки голови РДА. Анатолій Павлович привітав свого наступника, нагадав йому висловлювання древнього філософа Сенеки, у якому говориться, що найвища влада — влада над самим собою. І наприкінці промови по-військовому, але з посмішкою, відрапортував:
— Пост здав!
— Пост прийняв! — підіграв Сергій Шовкопляс.
Після бурхливих вітальних оплесків зал затих, адже до трибуни вийшов голова районної ради Юрій Лебедин.
— За свои почти пятьдесят лет я впервые стою за трибуной! — посміхнувся Юрій Якович. — Привык к президии. Поэтому прошу простить, если что.
Після цього Юрій Лебедин поділився із присутніми у залі своєю потрійною радістю. Першим приводом для неї було розпорядження про призначення головою ОДА Олександра Удовіченка, другою — розпорядження про звільнення з посади Миколи Долини, ну і третє, звичайно ж, — призначення на посаду Сергія Шовкопляса. Напевно, радощі Юрія Яковича були дійсно щирими, адже автор цих рядків не пригадує, коли ще бачив голову райради настільки багатослівним та щедрим на компліменти.
Депутат обласної ради Григорій Перерва, у свою чергу, пообіцяв керівнику ОДА, що новосанжарська громада його не підведе, а новому голові райдержадміністрації буде в усьому допомагати і підтримувати.
Потім вітання і вручення квітів пішли одні за одним. Олександра Удовіченка та Сергія Шовкопляса вітали ветерани і держслужбовці, сільські голови та фермери. Вітальним словам, здавалося, не буде кінця, а стіл президії загрожував ось-ось завалитися під вагою квітів. Просто-таки свято народної любові.
Після завершення всіх урочистих формальностей слово знову взяв Олександр Удовіченко.
— Хочу нагадати Сергію Миколайовичу, що все це — лише аванси, які потрібно буде виправдовувати своєю роботою. А ще я чув, як хтось із вас бажав йому подальшого кар’єрного зросту. Так зверху все зайнято! — знову посміхнувся голова ОДА.
Зал просто захлинувся від сміху. Але завершив Олександр Васильович знову-таки на серйозній ноті:
— 2010‑й рік буде дуже важким! За 100 млрд. — «дірка» в бюджеті, яку нічим залатати. Але ми не станемо кивати на минулу владу, а будемо працювати. Люди потім самі розберуться.
