Ностальгічний присмак свята

День захисника Вітчизни — державне свято України. Але чи відзначають цю дату саме новосанжарці? І чому це для них важливо? Про це ми запитували на центральному ринку селища.
Респондентами, звичайно ж, були чоловіки — головні особи дня. І опитування проводилося саме 23 лютого, вранці. Доки всі тверезі.
Голоси двадцятьох опитуваних поділились не порівну. 15 з них святкуватимуть, а 3 — ні, бо не служили в армії за станом здоров’я чи з інших причин. Ще 2 респонденти не знають — чи святкуватимуть, чи ні.
На відповідях на друге запитання — чому це свято важливе для опитуваних? — ми зупинимось детальніше. Як виявилося, для більшості чоловіків старшого віку — це свято ностальгічного настрою за Радянським Союзом. Адже при тому часі вони відчували, що справді віддавали борг країні з гордістю. А зараз…
— Україна розграбована, розвалена такими, як Янукович і йому подібними!
Це не та країна, за яку вони служили. Щоб підтвердити цю думку, процитую декількох респондентів:
— Да, я буду святкувати, бо прослужив на підводній лодці. А от син не служив і воно йому до сраки — чи є свято, чи його немає!
— Я Родіну захищав, а щас її немає!
— Да. Вернути б Совєтский Союз.
— Да. Це ж моє професійне свято. В радянське хароше время служив. Три годи жизні віддав країні.
Деякі з молодих респондентів взагалі не служили в армії. А ті, хто служив, сумували за товаришами по службі та й просто за тим армійським часом. Але про Вітчизну мовчали.
Деякі з опитуваних давали досить «неформатні» відповіді.
— Чи святкуватиму? Все залежить від жінки. Як приготує що. Напишіть — все залежить від жінок!
— Не знаю, чи святкуватиму, але подарунки вже подарили.
— Ні, не святкуватиму, бо не служив в армії. Я, якшо почнеться війна, буду партизаном!
— Конєшно. Вип’ю «чвертку».
Коли ми завершували опитування, то по базару можна було почути короткі діалоги між чоловіками: — Пішли вип’єм по чарчині! — Пішли! А дбайливі жінки, тим часом, вибирали подарунки коханим чоловікам та скуплялися на святковий стіл. І хоч свято не обійдеться без ложки дьогтю, без гірких думок про сьогодення і минуле країни, та все ж таки, гадаю, воно вдасться. А похмілля наступного дня буде не надто важким.

Логін:
Пароль:
запам'ятати