Пам’ятники Симонові Петлюрі споруджені у Вінниці, Рівному, Польщі. Тепер встановлять і в Полтаві - місті, де народився відомий державотворець. Цими днями учасники другого засідання журі відкритого архітектурного конкурсу на спорудження в м. Полтаві пам’ятника українському державному, військовому та політичному діячу, Голові Директорії, Головному отаману військ Української Народної Республіки Симону Петлюрі визначили проєкт-переможець.
Ідея спорудження пам’ятника видатному землякові: шлях довжиною у 30 років
У Полтаві Петлюра народився і тут гартувався його світоглядний стрижень. Під час навчання у Полтавській духовній семінарії юний Симон був одним із фундаторів таємного українофільського гуртка, організовував українські вечори, приміром, виконання кантати Миколи Лисенка на слова Тараса Шевченка «Б’ють пороги», за що був виключений із закладу. 1900-го у будинку, де мешкала родина Русових, молодий Петлюра взяв участь у виголошенні Миколою Міхновським маніфесту «Самостійна Україна». Тож де, як не у Полтаві, мали б подбати про увічнення пам’яті?
Ідея спорудження пам’ятника виникла 1992 року. Пропозицію сформулювали на Перших наукових Петлюрівських читаннях, започаткованих Полтавським обласним об’єднанням ВУТ «Просвіта» на чолі з Миколою Кульчинським. Після того ідея визрівала і популяризувалася у громадських та політичних колах – серед рухівців, просвітян, активістів «Союзу українок» та їхніх прихильників. На Полтавщині за часи незалежності сформувалося лояльне і навіть позитивне ставлення до постаті Симона Петлюри. Для цього чимало попрацювали протягом трьох десятиліть як громадськість, так і влада. Починаючи з 1992 року, влаштовували вечори пам’яті, покази у вузах документальних фільмів, зустрічі зі студентством. Знаковим науковим проєктом стали Всеукраїнські петлюрівські наукові читання. У 2006 р. на будинку колишньої Полтавської духовної семінарії, де навчався Симон Петлюра, встановлено меморіальну дошку. А у 2018 році зусиллями депутата міської ради, воїна російсько-української війни Юліана Матвійчука меморіальну дошку відкрили вже на будинку по вулиці Петлюри 7/22. Волонтери молодіжних ГО створили тематичний громадський сайт. У обласному краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського з ініціативи «Просвіти» та Департаменту культури ОДА діє експозиція, присвячена Українській Революції 1917-21 рр. та Симону Петлюрі зокрема.
На державному рівні ідея вперше прозвучала після Помаранчевих подій, в Указі президента Віктора Ющенка. Тодішній голова Полтавської обласної державної адміністрації (ОДА) Валерій Асадчев запропонував спорудити пам’ятник біля ОДА. Там встановили камінь із написом, що пам’ятник буде. Але опір проросійських сил, зокрема, комуністичної партії, обласного союзу «совєцкіх офіцеров» та Партії регіонів тоді, на жаль, подолати не вдалося. «П’ята колона» Москви організувала масові протести, пікети, істерики, навіть вмикали сирену тривоги. Зрештою вночі камінь демонтували міські комунальні служби.
Ідея набрала реальних обрисів після Революції гідності. Законом України «Про правовий статус та вшанування борців за незалежність України у XX столітті» органи державної влади зобов’язали дбати про увічнення пам’яті видатних Українців. Прихильники ідеї з’явилися й в ОДА. Автор цих рядків підготував як громадську ініціативу «Просвіти» проєкт розпорядження ОДА про відзначення 140-річчя з дня народження Петлюри, де, серед іншого, передбачили й пункт про необхідність спорудження пам’ятника. Торік, на засіданні тридцять шостої сесії Полтавської міської ради депутати підтримали проєкт рішення «Про погодження місця встановлення пам’ятника Симонові Петлюрі в місті Полтаві». За нього проголосували більшість народних обранців - виразників інтересів Полтавської міської територіальної громади. Рішенню передувало засідання Комісії з питань найменування та перейменування елементів міського середовища та інфраструктури, увічнення пам’яті осіб та подій при міськвиконкомі. Комісія підтримала рекомендацію Інституту нацпам’яті, Державного архіву Полтавської області й обласного краєзнавчого музею імені Василя Кричевського розташувати пам’ятник поруч із будівлею Обласного центру естетичного виховання учнівської молоді та першим будинком вулиці імені Симона Петлюри по вулиці Соборності, 67 неподалік скверу Матері і дитини й місця, де раніше стояв будинок, де народився і провів дитинство майбутній провідник визвольного руху.
Згідно з розпорядженням чинного голови ОДА Олега Синєгубова Конкурс стартував 20 січня цього року. Проведення приурочили до 100-річчя Української революції 1917-1921 років як одного з найгероїчніших періодів в історії боротьби українського народу за державність. Український інститут національної пам’яті (УІНП) до складу журі запропонував експерта із меморіалізації, художника Ростислава Лужецького, начальника Управління наукового забезпечення політики національної пам’яті УІНП, кандидата історичних наук Ярослава Файзуліна, лауреата державної премії в галузі архітектури Сергія Юрченка (м. Київ). Головою обрали заступницю голови Полтавської ОДА Катерину Рижеченко, а заступниками – Ростислава Лужецького , головну архітекторку Полтавщини Ірину Особік та автора цих рядків. Учасники конкурсу, окрім скульптури, мали запроєктувати і громадський простір. Розробляли проєкти до 25 квітня. На розгляд журі митці представили 11 робіт.
Микола Кульчинський: «Постать Симона Петлюри має колосальне значення для нашого сьогодення і для наших нащадків»
Засіданню журі, що тривало в закритому режимі, передувало спілкування з журналістами. «Настав важливий момент – процедура закритого конкурсного засідання журі, визначення переможців конкурсу, власників трьох премій, а також конкурсного проєкту, який буде рекомендований до втілення. Я вітаю всіх із цією подією», – зазначила Катерина Рижеченко.
«Друге засідання журі відкритого архітектурного конкурсу – подія важлива і знакова. Хочеться, щоб у Полтаві з’явився пам’ятник, який би слугував дороговказом для нащадків і був гідним постаті державного діяча Симона Петлюри», – сказав Ростислав Лужецький.
«Симон Петлюра має колосальне значення для нашого сьогодення і для наших нащадків. Особисто мені подобається найбільше скульптура, де Симон Васильович стоїть із шаблею у військовому однострої. Мені здається, всі риси характеру зображені у цій роботі. Симон Петлюра – це та постать, якою б гордилося будь-яке місто світу. Заповіти Симона Петлюри мають фундаментальну цінність для будівництва суверенної, соборної, сильної України. Радію душею і серцем, що нарешті полтавці дозріли в потребі вшанування свого генія», – наголосив громадський і політичний діяч, голова Полтавського обласного об'єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка, голова постійної комісії обласної ради з питань регламенту, депутатської діяльності, цифрового розвитку, інформаційної сфери, зв’язків з громадськістю та дотримання прав учасників АТО Микола Кульчинський.
Історик-петлюрознавець Ярослав Файзулін зауважив: «Це знакова подія. Тому що питання спорудження пам’ятника Петлюрі — історія, яка триває вже майже три десятиліття. І лише зараз справа дійшла до її реалізації. Петлюра має бути зображений і як державний діяч, і як військовий. Хотілося, щоб цей пам’ятник вшановував Петлюру передусім як керівника Української держави і як людину, яка боролася за цю державу. Це, по-суті, дві ключові іпостасі, чому його маємо вшанувати». Ростислав Лужецький сподівається, що пам’ятник Петлюрі встановлять і в столиці. «Я тільки «за». Причому, у Києві розгортались події, пов’язані з Петлюрою. І є знакові місця, де можна було б відобразити постать Петлюри. Думаю, це питання вже на часі».
Про проєкт переможця і його авторів
Після 4-годинного обговорення визначили, що 1 місце виборов проєкт 573197. Його авторами, як з’ясувалося після відкриття конверту, є скульптор Анатолій Кущ та архітектори Сергій і Михайло Швець-Машкари. Усі роботи були зашифрованими. Прізвищ авторів члени журі не знали. Кожен мав особистий гугл-кабінет, де виставлялися бали. Я не консультувався ні з ким і одразу віддав перевагу варіантові Куща. Проєкт вирізняється серед інших не лише пластикою, але й тим, що зображає Петлюру як державного діяча, Голову Директорії УНР.
Як на мене, інші проєкти були дещо заслабкими. Наприклад, Петлюра на коні – карикатурний образ із журналу «Перець» часів Брежнєва. В окремих скульптурах були непропорційно видовжені ноги, руки тощо. Стояча, вертикальна скульптура чи сидяча? Навколо цього точилася дискусія. Кущ подав декілька варіантів, зокрема, «сидячого Петлюру». Молодь писала у Фейсбуку, що хоче «сидячого» і робитиме селфі. Але рішення все ж приймали не підлітки, а фахове журі. Пам’ятник Петлюрі у сидячому варіанті є у Польщі та Вінниці. Ще один – буде проявом нездорової тенденції. Вдалося переконати присутніх підтримати стоячу фігуру. «Відчувається, що автор досвідчений в монументальній скульптурі, і це дуже важливо. Скульптура несе таку напругу, внутрішня така напруга цієї постаті, і уміння поєднати деталі з загальним сприйняттям — оце те, що і є переконливим моментом, і одностайність журі говорить про те, що цей проект заслуговує на втілення в роботі, і ця площа отримала прекрасний пам’ятник», - так оцінив проєкт Юрій Самойленко, очільник обласної організації Національної спілки художників України, заслужений діяч мистецтв України, доцент кафедри образотворчого мистецтва ПНПУ.
Для більшості глядачів скульптура розкриватиметься з півночі, від вулиці Соборності і матиме вигляд силуету в контражурі. Петлюру представлять у військовій формі - френчі, галіфе, чоботах, портупеї. Правою рукою він спиратиметься на край столу з документами (ці папери можна сприймати не лише як державні, але й як творчий доробок діяча - публіцистичний, журналістський та ін.) і картами, а лівою тримає ефес шаблі - символ відсічі російській агресії, як «білій», так і «червоній». Скульптура виконується в бронзі, висотою 3 метри і встановлюється на гранітному постаменті. Меморіальну територію також хочуть обладнати звуковим оформленням. Автори переможного проєкту запропонували вдале вирішення громадського простору: розмістити пам’ятник на вході до алеї Парку матері і дитини на фоні зелених насаджень, поставити питний фонтанчик, прокласти велосипедну доріжку для дітей віком до 12 років. Адже це місце, де мами часто відпочивають із дітьми.
Анатолій Кущ - відомий український скульптор, член Національної спілки художників України, академік Національної академії мистецтв України, заслужений та народний художник України. У його творчому доробку — десятки пам’ятників і монументально-декоративних композицій як в Україні, так і за кордоном. Зокрема, Архангелу Михаїлу на Майдані Незалежності, гетьману Пилипу Орлику у Києві. А ще талановитий митець є автором скульптурної Шевченкіани: пам’ятників Тарасу Шевченку у Польщі, Білорусі, у м. Бурштині на Івано-Франківщині та циклу меморіалів «Шляхи Тараса» на Черкащині. Кущ створив пам’ятники «Берестецька битва», «Жертвам голодомору в Україні 1933 року» (Чикаго, США); Богдану Хмельницькому (Рокфорд, США), «Засновникам Київської Русі» (Київ). Він — один з авторів столичного Монументу Незалежності України.
28 червня відбудеться нагородження переможців, вручення премій і грамот. Переможці конкурсу отримають грошові винагороди: 1 премія – 40 тис. грн, 2 премія – 20 тис. грн, 3 премія – 10 тис. грн.
Олег Пустовгар, заступник голови журі, регіональний представник Українського інституту національної пам’яті.
Автор: 
