Так сталося, що живу я в місті. У Полтаві. 14 років з перервами (на Житомир, Київ , Зіньків та Велику Багачку). Родом сам фактично з села (народився у Миргороді, а як було мені 4 рочки, батьки переїхали). Так що даних для порівнянь міст та містечок у мене трохи є. Коли навчався в Академії, дуже хотілось жити у... Миргороді, адже сам звідти родом, та й життя у такому -навіть сам не знаю-місті чи містечку, мені видавалось найприйнятнішим. І коли позвали працювати до Багачки, поїхав саме з-за близькості до цієї мрії. Та - переманили, і кажучи власне про роботу, зовсім не жалкую, в Полтаві, якщо дійсно любиш свою роботу в моїй галузі все ж розкритися легше, тому певне визнання своєї праці вже почав відчувати. Але...
У порівнянні з Києвом - Полтава - дуже тихе місце. А врахувавши, що ще й живу я на самій її околиці , у приватному будиночку, то - рай неземний. Та цей рай цілком псується ритмом життя міста - щоденно з 6 ранку на ногах, носишся з одного краю міста в інший, намагаєшся все встигнути - і не встигаєш (у Києві приміром - намагаєшся хоча б щось встигнути і не встигаєш) та ще й перші пробки, що розпочали зявлятись, незважаючи на подорожчання пального і взагалі життя. Можливо, саме тому все частіше я починаю згадувати про свої мрії - жити у містечку, і нарешті, відчувати, що все ж ти живеш, що твій день - це не безкінечна дорога за кермом, не одноразове харчування і поїдки чого-небудь якнайшвидше, не втрачаючи дорогоцінний час, на вихідних - можна виспатися досхочу. А люди, яких зустрічаєш на вулиці у містечку, проживши там років з 10, -переважно знайомі, і повірте, це не так вже й погано.
Але, чесно кажучи, якби прилетів отой самий добрий чарівник блакитним вертольотом, посипав на мене морозиво з цукерками та питання - де ж я бажаю все таки жити у місті чи містечку, я б не знав що йому відповісти... Хіба з розважливістю Чебурашки, сказав би - рік там - рік тут...
Добре там, де ми є!
Автор: 
