Тема не новорічна, але вкрай актуальна, вважаючи, що Новий Рік і святки - це збільшена кількість звернень до травматологів, неврологів і наркологів... От така селява.. І тому, давайте змінювати нове життя нового року на краще. Разом.
Все почалося з того, що я, ще будучи студентом нашої медичної Академії, почув від викладача (досить розумного і поважного лікаря між іншим): „А чого Ви сюди прийшли ? Допомагати людям? Для цього вчитись не потрібно. Йдіть на вулицю, шукайте бабцю, переведіть через дорогу. от і маєте, допомогли.. А сюди всі прийшли , щоб навчитись, допомагаючи людям, заробляти гроші..”
Це мало певний вплив на мій розвиток, оскільки потім, вже блукаючи світом. якось само собою дійшов висновку ( забігаючи наперед. скажу – що це моя мрія – щоб всі лікарі використовували його в своїй праці), що той хто працює виключно заради заробітку, не матиме того доходу, як той, що щиро працює в першу чергу заради допомоги. а вже потім все інше! та на превеликий жаль, отримавши посаду і печатку, деякі представники мого фаху не залишають для себе іншого слова як „дорвались”. Паралельно з цим в приватних розмовах з’являються слова „відбити” втрачене на навчання, „розвести”, „викрутити”. І не дивно, адже СИСТЕМА надає таку можливість. Вона не зобов’язує лікаря до саморозвитку, до набуття та аналізу нової інформації. На сьогоднішній день збиральний образ лікаря для посвяченого – щось на зразок старенького корабля, в якому команда час від часу залагоджує дірки та намагається вхопити будь-яку рибину. що пливе поряд...
Що дивно, в нашому суспільстві існує думка, що незважаючи ні на що, наші лікарі – одні з найпрофесійніших у світі. і програють закордонним лише внаслідок відсутності сучасної апаратури та загальної бідності. Признаюсь. і я так самозадоволено колись думав. Але все змінилось, коли розпочав спілкуватись з іноземними колегами. так, наприклад, звичайний , по нашому – участковий лікар з Чехії, мене просто вразив знаннями з наркології (у них взагалі немає такої спеціальності) та неврології, та примусив мене , лікаря обласного закладу, взятись знов за фахову літературу, а я , пробачте за самовихваляння, навряд чи пасу задніх в плані звичайної інтелектуальної обізнаності з власним фаховим предметом. Латвійський лікар загальної медицини, навпаки, виклав детальні роздуми про застосування препаратів на біохімічному рівні, та ще й навів декілька швидких живих аргументів по ходу розмови в залежності від варіабельності симптомів, статі та віку. А той хто лікувався в наших закладах, можливо звернув увагу на певну схематизацію лікарських призначень, і це ще Ви не пробували спілкуватись з лікарями про їх обґрунтування з розумінням предмета...
А інакше, якби й справді все було б настільки райдужно в плані високого лікарського потенціалу, в нас біля західного кордону всі населені пункти майоріли б медичними центрами. які б ділки швидесенько б укомплектували нашими лікарями і медсестрами. Медичний туризм у світі ще ніхто не відміняв...
Мій перший вчитель з предмету „як стати лікарем”, заслужена, розумна і порядна людина, відправляючи мене замість себе на консультацію, промовила: „..нічого складного. Подивишся розумним поглядом на знімок і призначиш ось це...” Далі йшов варіант призначень. На превеликий жаль для себе констатую, що дехто з лікарів зупиняється десь на цьому рівні розвитку, вправляючись лише в „розумних виразах обличчя” та незрозумілих фразуваннях...
Зате коли йдеться про гроші, тут ми відстаємо лише від арабських країн. Коли Ви потрапляли, не дай Боже, в стаціонар, про що одне із перших там йшла розмова? Хто коли, кому як і скільки давав, і як і кому і коли Вам давати... Щоправда, в Полтаві зустрічаються ще й досі напівофіційні платежі у вигляді „благодійних” внесків, „страхових” полісів... Що і хто при цьому страхує, на відміну від західних варіантів зрозуміти вкрай тяжко...
Тому, з особистої ініціативи, у мене пропозиція до жителів області, до аксакалів сайту та випадкових гостей, якщо є будь-які питання, що стосуються наркології чи неврології, а може й інших галузей медицини, не соромтесь, пишіть мені прямо на цьому сайті, або в коментарях. Щиро обіцяю допомогти, чим зможу...
Автор: 
