Вхід | Реєстрація

Воїни УПА з Полтавщини:згадуємо поіменно    

Цьогоріч з ініціативи Українського інституту національної пам’яті (УІНП) та згідно з Постановою Верховної Ради на державному рівні відзначається знакова дата - 80-річчя створення Української повстанської армії, військово-політичної формації Українського визвольного руху, стратегічною метою якого було відновлення Української держави. Заснована на зламі 1942–1943 років, вона діяла до вересня 1949-го, після чого реорганізована в збройне підпілля, що тривало до середини 1950-х. Через лави УПА пройшли понад 100 тисяч осіб, географія походження яких представлена усіма областями України, зокрема й Полтавщини.

Так, у виданнях «Вояки Української повстанської армії родом з Наддніпрянської України. Книга перша» (автори-упорядники: Коретчук Я.В., Каспрук С.Д., Тимків В.В., Гук В.Ю.) та «Полтавська діаспора. Велика енциклопедія – Лохвиця, Полтавщина, Україна, Европа, Австралія, Америка. Біографічні інформації, нариси, статті, рефлексії, есеї, довідки, листи» краєзнавця Олександра Панченка наведені біографії або короткі відомості про багатьох вихідців з Полтавщини.

Зокрема, до лав повстанців долучилися Бондар Микола і Бондар Олександр, Шкурупенко Михайло («Данило»), проходив вишкіл в школі УПА «Світлана» на Рівненщині;

Також Винник Андрій («Сагайдачний») з села Верхоли Полтавського району.  Гребенюк Петро («Сагайдачний»), Жалинський Григорій («Чабан») та Нестеренко Сергій, («Туча») з села Мачухи Полтавського району. Захарченко Володимир («Всесвітній») (в УПА з січня 1944 року) народився в місті Гребінка. Піддубний Євген («Наливайко»), уродженець села Жуки Полтавського району, колишній воїн радянської армії (в УПА з листопада 1943 року). Руденко Гриць («Сушко»), уродженець села Вовчик Лубенського району - шофер за фахом, стрілець УПА, від 12 травня 1944 року виконував функції ройового, згодом чотового у чині старшого булавного, був зброярем територіального відділу «Данилів».

Чимало синів і дочок Полтавщини поклали своє життя у боротьбі за відновлення Української держави з російсько-комуністичним та нацистським націонал-соціалістичним режимами, або ж зазнали переслідувань і поневірянь у таборах. Серед них:

Голуб Юрій-Ростислав Андрійович, «Голуб». Народився у 1923 року в сім’ї генерал-хорунжого армії УНР. Служив в УПА-Північ. Загинув у 1947 році.  

Давиденко Олександр, «Юрко», 1900 р. н. У 1918 році закінчив класичну гімназію. Воював у армії УНР, отримав поранення, згодом повернувся додому. У 1920 вступив до медичного інституту, але через два роки був заарештований ГПУ за участь в армії УНР та приналежності до студентської нелегальної організації, і засуджений на 5 років. Заслання відбував в Соловецьких таборах, там працював фельдшером. У 1927-му вийшов на волю, однак змушений був постійно перебувати під контролем органів ГПУ. Пізніше переїздить на Кавказ, в Осетію, де працював лікарем, заочно закінчив медичний інститут. Після цього працює лікарем психіатричної лікарні в хірургічному відділі, можливо, у Харківській області. Був підполковником радянської армії. У 1941 році при наближенні фронту, як неблагонадійний, заарештований НКВД, однак, йому вдалося втекти. Повернувся у Харківську область, де продовжував працювати лікарем. В одному з сіл Харківської області він організував з місцевої молоді відділ народної самооборони. Був призначений військовим лікарем допоміжного німецького відділу, з яким відступив на захід. У боях на Східному Поділлі був поранений у ногу і відправлений на лікування до шпиталю в Перемишлі. Зі шпиталю при допомозі членів ОУН втікає і переходить до УПА. Тут організував мережу Українського Червоного Хреста та проводив вишкіл санітарних кадрів на Лемківщині. Спільно з лікарем «Шуваром» підготував книгу «Санітарний конспект». За короткий час уславився як знаменитий хірург. Восени 1944-го за наказом командування УПА переходить до відділів УПА в Карпатах. Можливо, загинув у Чорному лісі на Прикарпатті.

Квас Василь, «Зір». Комендант Служби Безпеки ОУН. Загинув у серпні 1949 року під горою Магура на Прикарпатті.

Кіткішко Марія, «Степова». Медсестра УПА в сотні «Хоми» на Лемківщині. Відзначалась героїзмом, рятуючи поранених бійців УПА. Член ОУН. Ймовірно загинула, будучи на пості Надрайонового референта пропаганди в надрайоні «Верховина». За іншими даними, загинула в Західній Лемківщині.

 Кіткішко, «Черемош», брат Кіткішко Марії «Степової». Редактор підпільних видань УПА Перемиської області. Важко поранений в обидві ноги потрапив у руки поляків. Не видавши таємниць, був ними закатований.

Кошельник Василь Григорович, «Зір». Народився у 1918 році в Кобеляцькому районі. Вояк УПА, референт СБ Турківського районного проводу ОУН в 1948 – 1949 рр. Загинув 4 серпня 1949 року в селі Лімна Турківського району Львівської області.

Леуцький Григорій Олексійович, 1927 р. н. Вояк УПА, член ОУН. Працював у відділі пропаганди 74 ОУН. Загинув 21 травня 1947 року в селі Хитар Сколівського району Львівської області.

Мартинюк Віра Павлівна (Мартиненко Віра Петрівна), 1923 р. н. Стрілець УПА. Санітарка боївки «Ігоря», яка діяла в Івано-Франківській області. Загинула 24 грудня 1947 року в селі Заріччя Надвірнянського району Івано-Франківської області.

Миколенко-Демченко Наталія Данилівна, «Верба», «Чайка». Народилася 25 квітня 1924 року на хуторі Крячкове Озеро-Сенчанського району (тепер село Сенча Лохвицького району) в родині вчителів Данила (загинув під час заслання у Мордовії) та Антоніни. Крім Наталії у них було ще двоє дітей: сини Олесь і Тарас – вояк УПА, що загинув на Львівщині. Наталія стала членом ОУН 1941 року. З 1943-го вступила до лав УПА на Кіровоградщині (м. Новоукраїнка) у відділ «Остапа». Потім перебувала до 1946 року у ВО УПА «Волинь-Південь» в районі Клевані. В 1949 – 1954 рр. навчалась в Одеському сільськогосподарському інституті. Отримала ступінь кандидата біологічних наук. Одружилась в 1950 році з Олександром Демченком.

Николин Тарас Миколайович. Народився у 1918 році в селі Гурбинці Пирятинського району. Мав початкову освіту, проживав у селищі Більшівці Галицького району Івано-Франківської області. Боєць винищувального батальйону, згодом вступив до УПА. Заарештований 6 листопада 1944 року за звинуваченням: вояк УПА. Військовим Трибуналом військ НКВД Станіславської (тепер Івано-Франківської) області 9 січня 1945 року засуджений на 15 років каторжних робіт і 5 років обмеження в правах із конфіскацією майна. Реабілітований 19 серпня 1996 р.

Паровацький (Паробецький) Михайло, «Печерський». Народився у 1910 році. Командир сотні Української народної самооборони на Золочівщині (червень-липень 1944 року). В 1945 – 1946 рр. був комендантом окружної боївки Служби Безпеки ОУН Золочівщини. Загинув 15 або 16 січня 1946 року біля села Шнирів Бродівського району Львівської області.

Ольга Петрівна, «Пріся». Народилася у 1922 році в місті Зіньків на Полтавщині. Мала середню освіту, проживала в селі Вербівці Городенківського району Станіславської (тепер Івано-Франківської) області, працювала санітаркою. Заарештована 11 січня 1946 року за звинуваченням: член ОУН, воячка УПА, медсестра окружного госпіталю УПА в селі Космач Косівського району у 1944-1945 рр., утримувала конспіративну квартиру окружного проводу ОУН. Військовим Трибуналом військ НКВД Станіславської області 15 березня 1946 р. засуджена на 15 років каторжних робіт і 5 років обмеження в правах із конфіскацією майна. Реабілітована 13 грудня 1991 року.  

Сало Іван (за іншими даними Бавура Теодор), «Мамай». Колишній воїн радянської армії, під час радянсько-німецької війни був командиром важких блоко-кулеметів, імовірно у званні лейтенанта або капітана. Від 28 березня 1943 року діяв у лавах УПА на півдні Рівненщини. Виконував обов’язки чотового, заступника сотенного та сотенного в частинах ВО «Богун» УПА-Північ. Був заступником начальника штабу куреня «Звінчука». Відомий з рейдів у центральні області та боїв із нацистами на Рівненщині. Мабуть, у лютому 1944-го призначений командиром куреня УПА-Південь у з’єднанні «Холодний Яр». У квітні 1944 року його курінь брав участь у битві під Гурбами на Рівненщині. Від 24 квітня 1944 року Салу Іванові присвоєно звання сотника УПА. Загинув 25 квітня 1944 року в бою з більшовиками, які переслідували його та інші курені, після того як вони вирвалися з оточення під Гурбами. За іншими даними загинув від руки агента НКВД. Похований в Чорному лісі Мізоцького району Рівненської області.

Хандій Дмитро, «Корнієнко». Народився у 1920 році, навчався у Технічному інституті у Харкові. В 1940-му був призваний до радянської армії. Служив на Західній Україні, де пройшов старшинський вишкіл протизенітної артилерії. Під час відступу радянської армії в 1941-му залишився на Зборівщині і працював в одного селянина. Навесні 1943 року зголосився до відділу Української народної самооборони під командою «Гонти» і став чотовим. Імовірно, що згодом став сотенним УПА і загинув у бою з НКВД 10 вересня 1945 року в селі Козівка Великобірківського району Львівської області. Можливо, що Хандій Дмитро - це сотенний «Гордієнко», що його останній бій описаний в 11 томі Літопису УПА.

Оприлюднені також згадки про вояків УПА родом з Полтавської області, з відомим лише псевдо або ім’ям:

Амброзій, «Батурин». Народився у 1919 року в селі Маслівці Шишацького району на Полтавщині  (за іншими даними – родом з Полтави). Очевидно, пережив Голодомор, бо згадував, що «бачив на власні очі, як мати їла свою рідну дитину». Колишній офіцер радянської армії, призваний до неї 1940 року. Батько, відправляючи його в армію, говорив: «Знай, синку, що ти ідеш в армію українцем». В УПА з 1944 року, сотенний сотні УПА «Полтавці». Заприязнився з родиною Михайла Гнипа та його батьків із села Васючин на Рогатинщині (Івано-Франківська область), контактував з ними і тривалий час переховувався там. Постійно носив із собою гранату, щоб не здатися живим в руки ворога. Брат батька Амброзія працював в органах КДБ в Івано-Франківську, і схиляв його перейти на більшовицьку сторону, обіцяючи життя, але той відмовився. Загинув у бою з військами НКВД 18 квітня 1947 року біля села Васючина. Зрадник (теж воїн УПА, Іван «Дуб») видав криївку, де перебував Амброзій з іншими підпільниками. Імовірно, щоб не здатися в руки ворога, вони підірвалися гранатами. Поховали їх в лісі. У 1994 р. їхні останки перепоховали на кладовищі в селі Васючині.

Василь. Був стрільцем у сотні УПА «Хмари». Загинув у 1945 року в селі Рибне.

«Волков». Вояк УПА.

«Грабко». Колишній старший лейтенант радянської армії. Член ОУН. З весни 1944 року – чотовий четвертої чоти тяжкої зброї в сотні УПА «Сіроманців». У 1945-му чота тяжкої зброї була розформована і «Грабко» надалі виконував обов’язки бунчужного сотні «Сіроманців». Загинув 30 жовтня 1952 року в селі Курники Збаразького району Тернопільської області.

«Петренко». Освіта – залізничний технікум. Колишній молодший лейтенант радянської армії. Командир чоти в сотні УПА «Трембіта» (територіальний  відділ «Гуцульщина») на Прикарпатті.

«Полтавець». Лікар (хірург) УПА. Колишній військовий фельдшер радянської армії. Потрапив в німецький полон, з якого втік і вступив до УПА. Працював у ТВ «Чорний ліс». В 1944 році разом із важкопораненими був відправлений за кордон.

Софія (прізвище невідоме). Разом з чоловіком були стрільцями у сотні УПА «Хмари». Загинули обоє 1945 року в селі Рибне Тисменицького району Івано-Франківської області.

 «Чуприна». Чотовий з’єднання «Базар» УПА-Північ.

Упорядкував Олег Пустовгар,

регіональний представник Українського інституту національної пам’яті в Полтавській області

(за матеріалами видань «Вояки Української повстанської армії родом з Наддніпрянської України. Книга перша» (автори-упорядники: Коретчук Я.В., Каспрук С.Д., Тимків В.В., Гук В.Ю.) та книги Олександра Панченка «Полтавська діаспора. Велика енциклопедія – Лохвиця, Полтавщина, Україна, Европа, Австралія, Америка. Біографічні інформації, нариси, статті, рефлексії, есеї, довідки, листи»).

Поділитися:
30 листопада 2022, 21:55 | Блог: УІНП | Переглядів: 793
Автор: УІНП
Кількість записів: 103

Український інститут національної пам’яті (УІНП) є центральним органом виконавчої влади із реалізації державної політики у сфері відновлення та збереження національної пам’яті Українського народу
Додати коментар

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
Вам необхідно зареєструватися, або увійти під своїм логіном



Курс НБУ
Останні коментарі

Зачекайте, йде завантаження...

Логін:
Пароль:
запам'ятати


Реєстрація | Нагадати пароль

Шановні водії!

У зв’язку зі значним погіршенням погодних умов та сильної хуртовини частина траси Р-52 у Царичанському районі являєтсья непридатною до використання!

Служба порятунку звертає Вашу увагу на те, що вирушаючи у таку погоду в дорогу Ви йдете на це на свій страх і ризик - у випадку неможливості вибратися із снігових заметів на дорогах чекати допомогу можливо прийдеться досить довго.

Тому рекомендується відмовитися від подорожей автомобілем до стабілізації ситуації