Ми — громадяни Світу. Наша батьківщина — планета Земля. І це тільки тому, що ми не можемо вільно літати в космос.
Усі, хто обмежує свою рідну територію однією країною, і називає це патріотизмом, — сентиментальні, пафосні бовдури. Особливо запущені випадки, коли людина зізнається в коханні своєму місту, селу, вулиці… Таке "кохання" — лише синдром обмеженого простору, в якому з народження перебуває бовдур. Людина, народжена десь на кораблі посеред океану, в житті прекрасно обходиться без "рідної земельки в карманах".
Землю на держави поділили політики. І до цього часу політикам вигідно, щоб люди сприймали ці кордони, як щось священне, рідне, неповторне. Держави потрібні політикам для того, щоб ними керувати. Щоб мати певний загін бовдурів, які на них працюють.
Будь-який поділ території створюється виключно з метою управління. "Поділяй і володарюй" ©.
Але бовдури цього не знають. Нав’язування "родіни", "гражданського долгу" та ін. політичних термінів вони сприймають за чисту монету. В місцях свого народження вони вбачають якусь містичну енергетику. А неможливість подорожувати світом пояснюють любов’ю до рідного краю.
Автор: 
