Ілюзорні мрії

Більшість проживає своє життя в планах і стрімкій гонитві за ілюзорними мріями. Звісно, у кожного вони свої. Дехто, бажає стати співаком, актором, бізнесменом. Хтось, вийти заміж і тільки з великого кохання! Можливо, народити двох, трьох або чотирьох дітей. Добитись успіху в житті, кар'єрі… та ще, ще і ще…

Одна моя знайома розпланувала своє життя до найдрібніших деталей. Вона знає, який у неї має бути чоловік, кількість дітей, їхні імена, де вони навчатимуться, працюватимуть і т.д. Я вже не говорю про ті "золоті" мрії, які вона теж хоче втілити у життя. Каже, що так легше і є до чого прагнути. Та навіщо? Бо що буде, коли дещо піде по незапланованому шляху?

Мабуть, як щось із планів не вдається, настає відчуття, що ти невдаха і життя прожите даремно. Мрії розбиті і втратили свій колір. Ілюзії, хоч і яскраві, та плата за них висока. Адже за них розплачуються дійсністю. Життя, тим часом, проходить, повільно і назавжди. Тільки мимо нас.

Та це не значить, що не потрібно мріяти і прагнути до чогось. Ні! Мрія справді дарує крила і відчуття польоту. Ось тільки гонитва за нею не має бути сліпою та ілюзорною. А ми, біжимо мимо і забуваємо, що життя – це дорога. Яскрава, насичена і завжди цікава. З перемогами і поразками, сльозами і сміхом, любов'ю і ненавистю,пристрастю і розчаруванням. Тим ця дорога і прекрасна – різноманітністю.  Головне робити те, що любиш,  і любити те, що робиш. Бути поряд з тим, кого любиш, і любити того, хто поруч. Щиро, не обманюючи себе. І тоді життя ніколи не буде прожите даремно.