Вести свій блог — це піднімати якісь важливі для читачів та відвідувачів сайту проблеми, говорити про наболіле, радіти перемогам. Наразі українці дуже багато говорять про АТО, ДНР, ЛНР. Так, це дуже болюча проблема, яка зачіпає кожного жителя України. Про неї пишуть на шпальтах майже всіх газет, транслюють щоденно в новинах. Уряд розповідає, що витрачає на антитерористичну операцію по 100 мільйонів українських гривень на день. Щоправда, є один значний нюанс. Якби не волонтери, то наші вояки ходили б голі, босі і з порожніми шлунками. Та історія вчить, що одні на війні гинуть, а інші збагачуються. І, напевно, це закономірність, яку неможливо змінити. Та — не факт. Але я розпочну з місцевих, як на мене, важливих питань. Хоча й не говорю, що не переймаюся російсько-українською війною.
Відверто зізнатись, я жодного разу в своєму житті не вів блог. Вікіпедія говорить, що це веб-сайт, головний зміст якого — записи, зображення чи мультимедіа, що регулярно додаються. Для блогів характерні короткі записи тимчасової значущості. І якщо вже навіть всезнаюча Вікіпедія дає таке визначення, то перший мій запис усе ж стосуватиметься місцевих проблем.
Зранку мені необхідно було піти на місцевий ринок. Довожу до відома для тих, хто прокинувся опівдні, що вночі температура повітря знизилася до мінусової позначки і на проїжджій частині й тротуарах утворився льодяний покрив. Перше питання, яке промайнуло в голові, коли я вийшов на вулицю, як на погодні умови відреагує "Міська сервісна служба". Мій маршрут проходив через П'ятивугли до магазину АТБ, а далі — до ринку. І дорога, і тротуари по обох сторонах Першотравневої і Касьяна були вкрита льодом. Хоча підйом до Дніпропетровської комунгоспники посипали. Та це зробили тільки для водіїв. У нас же тротуарами ніхто не ходе. Поясню, яким чином відбувалося те посипання. Один із працівників "Міської сервісної служби" лопатою розкидав пісок по проїжджій частині, за ним помалу піднімався на гору трактор, наповнений "посипачкою". І ВСЕ... Ні Шевченка, ні Полтавська, ні Калініна, ні площа Перемоги не посипалися. Але, треба "віддати належне" Слісаренкові, поряд із магазином "Ваша техніка" (колишнє кафе "Криниця") була насипана купка піску. Мовляв, якщо є бажання або водій (пішохід) не може виїхати (вийти) на гору, то нехай сам візьме і посипе асфальт.
Я згоден, що не можна в усьому винити Володимира Слісаренка (хто не знає, це директор Кобеляцького комунального підприємства "Міська сервісна служба"). Риба ж гниє з голови. А голова в нашому місці працює в міській раді і займає крісло мера. Можливо, я дуже наївний, та, на його місці, дар мови втратив, коли б зранку побачив, що центральна вулиця міста не посипана піском. А він нічого, подивився, як автомобілі шліфують асфальтне покриття, і зайшов у приміщення перукарні. А що мер може зробити, для цього ж у місті є сервісна служба. Це ж їх безпосередній обов'язок. А він краще в Польщу, Америку чи ще десь поїде "досвід перейме". Бо треба ж на сформованих і розумних європейців рівнятися. Бо кобелячани ж, бля, бидло, вони ще не готові до таких нововведень. Так би мовити, не доросли.
Можливо, я й абсолютно не правий. І водії й пішоходи з легкістю долали сьогодні всі підйоми й гірки в Кобеляках. І очільник нашого міста — найкращий. А я — обмежений блогер-початківець. Та за декілька днів до цього я допомагав піднятися старенькій жінці, яка послизнулася і впала на тротуарі по вулиці Жовтневій. Вона не бродила без причини, просто йшла в магазин за хлібом. Йшла по льодяному тротуару, який жодного разу за цю зиму не посипався. І, здається, її коліна надовго запам'ятали це падіння і ще не один день нагадуватимуть про нього.
А чого переживати керівникам? Доки зміни в Конституцію внесуть — місцевих виборів не проводитимуть. Тобто, півроку в запасі є. А там якесь добре діло зробимо і нас знову переоберуть. Ця ж схема спрацьовує вже не вперше. Наприклад, можна покататися з водієм МАЗа по місту, коли той чиститиме дороги. Зарисуватися. Типу, дивіться, ваш мер ночами і днями не спить, дороги чисте. Який я МАЛАДЄЦ!!!!
Питається, може хай очільник сам чистить вулиці, а то тільки місце в МАЗі займає, а водій поки на трактор пересяде. Або краще, якби мер узяв лопату і пішов разом із комунгосповцями вручну розкидати пісок по дорозі, тротуарах, чистити їх від снігу. Отоді стовідсотково зарисується. І ніяка передвиборче замилювання не знадобиться.
А він із вікна гляне і думає, типу, нехай дороги і тротуари жителі і гості міста посипають. Набирають пісок в кишені, сумки, мішки і розкидають. Не панське це діло про пішоходів та водіїв думати. Є ж старий Слісаренко, на нього звернути можна.
Автор: 
