Для чого нам потрібна історія?

Написати мене надихнув запис у блозі Ігоря Філоненка під назвою «Про сосну, папір в туалеті та попів-бандерівців». На відміну від автора цієї статті, я не маю диплома історика, хоча ця наука мене цікавила і в школі, і в університеті. Тому тут я висловлюю погляд, не історика, на науку історію,
Погоджуюся з автором, що історію кожна держава інтерпретує по своєму, так як вигідно їй в даний, конкретний момент. Що ж вже говорити про події, які відбулися 10, 100, 1000 років тому, якщо навіть події які відбуваються в даний конкретний момент мають різні інтерпретації. Деякі факти свідомо виділяються, а інші навпаки - замовчуються. Так і формується потрібна владі думка.
І, зрозуміло, ніхто не говорить про головне: для чого нам потрібна історія? Для чого її вивчати в школі, ВНЗ? 
На мою думку, історія потрібна щоб використовувати досвід минулих поколінь. Все, що ми маємо зараз, якраз і було створено на основі цього досвіду. Ще історія повинна вчити робити висновки з помилок минулих поколінь, щоб не допускати цих помилок в майбутньому.
Нам же втокмачують, що історія потрібна для того, щоб знати хто «поганий», а хто «хороший» і щоб населення робило «правильні» висновки. При чому деякі «погані» і «хороші» періодично змінюються місцями. Влада ж то змінюється. Яскравий приклад Сталін. Ставлення влади до нього в тій же Росії і колишньому СССР змінювався вже декілька разів.
До речі от вам і висновок, який потрібно робити з історії – ніщо не вічне, все змінюється, питання тільки в часі, коли це відбудеться. Закінчиться і влада Путіна в Росії, і влада Порошенка в Україні... Закінчиться колись і війна чи як нам кажуть АТО...В той же час на будь-які сучасні події можна знайти аналогії з минулого. Тобто часи змінюються, а людство періодично продовжує наступати на одні і ті ж «граблі».
Багато висновків, наприклад,  напрошуються коли знайомишся з історією УНР (Української народної республіки), особливо за 1917 рік.  І я не про те що, Росія наш головний ворог ("Росія проти України: історія війни, зради і терору") Цей факт, можливо і має право на життя, але на мою думку ні до чого, крім розбрату не приведе. Я в першу чергу про армію. Тут навіть можна привести паралелі з сучасною  Україною, і різниця буде в тому, що одні не бажали створювати армію, аж доки не припекло, а інші її свідомо розвалювали, не зробивши висновки з помилок минулого. У загальному можна сказати, що УНР яскравий приклад того, як не потрібно створювати державу. Але коли слідкуєш за діями наших можновладців, то створюється враження, що УНР вони якраз взяли за приклад створення держави, забуваючи про те, як вона закінчила. 
Знову ж таки беремо період 1917-1921 років – громадянська війна на території України. Тут були  і УНР (Директорія, Гетьманат, ЗУНР),  і «білі», і «червоні», , і німці з австрійцями, і поляки. У кожного свої цілі і наміри. Невелика частина (будемо суб’єктивні) підтримувала або «білих», або «червоних», або УНР (кого більше, кого менше, але залишимо це історикам). Основна ж маса населення просто виживала, їм фактично було все одно хто переможе. І вони дочекалися цих самих «переможців». Про Голодомор, колективізацію, репресії від «переможців»  я думаю розповідати не потрібно, як і про сучасну їм відповідність.
Тому, цікавтеся історією, робіть висновки для себе.
Миру всім!