«… Вы, Шариков, чепуху говорите. И возмутительней всего то, что говорите ее безапелляционно и суверенно». (М. Булгаков «Собаче серце»)
Всім нам, гуляючи по лісу, парку, скверу доводилось бачити вирізані на деревах наївно-дебільні написи на зразок «Тут був Вася» або «Коля + Лєна» або «ДМБ-86». Більшість нормальних людей ставляться до подібної «творчості», м’яко кажучи, не надто позитивно. І справа тут зовсім не в самих, з дозволу сказати, текстах. А в тому, що зроблені вони не в тому місці. Ну не прийнято в цивілізованому суспільстві цивілізованими людьми писати ножами на корі дерев.
А ще в цивілізованому суспільстві не прийнято руйнувати пам’ятники, змінювати цілісність архітектурних ансамблів, пошкоджувати історичні цінності і так далі і тому подібне. У цивілізованому суспільстві взагалі багато табу існує. За допомогою таких правових та моральних заборон воно уберігає себе від ентропії і, як наслідок, від самознищення.
Революції, як відомо, є явищем руйнівним. Ну, звичайно, крім так званих науково- технічних. Революції руйнують не лише установлений політичний лад, а й правову свідомість людей. Те, що вчора було під забороною, стає можливим і реальним. Стає дозволеним вбивати людей, забирати їх майно, знищувати пам’ятники, просто верзти дурниці. Все це можна виправдати революційною доцільністю. Закінчується все це погано – знищенням або самознищенням.
Приклад типової революційної доцільності днями продемонстрував широкому загалу відомий на Полтавщині «учасник Майдану», «учасник АТО» і аж голова обласної ради Петро Ворона. 12 лютого цей державний муж став чи то учасником, чи свідком акції по встановленню на Монументі Слави, який вважається неофіційним символом Полтави, прапора України. У принципі, відбулася досить буденна, як для українського сьогодення, подія. Аби ж не «шаріковський» коментар, який пролунав з уст Петра Ворони. Петро Васильович заявив: «Пропоную вмісто орла поставити тризуб … Або шоб він в руках тризуб тримав…І поміняти надпис…Героям Майдану, героям АТО. І це було б нормально, дуже гарний пам’ятник, трошки його підрихтувати.»
Ось так шановні. Ось такий революційний «абирвалг» підрихтованого революційною доцільністю мозоку. Ще можна було б якось зрозуміти, якби щось подібне « виперлив», школяр. Із тих, хто з двійки на трійку перебивається. А тут же коментує вчитель біології, магістр держуправління , доктор наук і… навіть страшно писати – автор книг і підручників.
Це при ненависному для сучасних «патріотів» цараті, скульптор Амвросимов книги читав, символіку вивчав, ескізи майбутньої споруди креслив. А потім ще академіки та професори із Петербурга напрацювання свого полтавського колеги оцінювали та вдосконалювали. Потім шість років той пам’ятник будували, урочисто відкривали. А після цього Монумент Слави двісті років стояв і нікому не заважав. Ні більшовикам, ні комуністам, ні фашистам. Аж доки не з’явився Ворона.
Не надто віриться в те, що вчитель біології не знає елементарного – у орлів немає рук. Не віриться й у те, що магістр і доктор забув – пошкодження історичних пам’яток карається згідно українського законодавства. Мав би автор книг і підручників у свій час і « Собаче серце» прочитати. Тоді чому ж він у присутності не двох, а кількох сотень, якщо не тисяч, людей з університетською освітою («перл» від Ворони оприлюднений інтернет-ресурсом «Полтавщина» ) дозволяє собі давати поради « космічної дурості»? Пояснення цьому є. Чоловік явно працює на «елєхторат» шарікових і швондерів. Ніша клоунів у Верховній Раді ще не остаточно заповнена.
Та найбільш печальним в цій історії є не сам моветон від голови обласної ради. Печально те, що змовчала, проковтнувши революційний «абирвалг», полтавська інтелігенція. Де вчені, архітектори, скульптори, де доктора і доценти? Де їх рішучі вимоги про вибачення до чиновника, який несе відверту єресь?
Чому мовчать розумні, ті, кому хочеться жити в нормальній, а не спотвореній революційною доцільністю країні? Сподіваються на Преображенського і Борменталя ? Вони то свою справу колись зроблять і статус- кво для сьогоднішніх шарікових буде відновлене. Та чи всі доживуть до цього дня? Особливо, якщо мовчати.
Автор: 
