Не ганяйте хмари...    

Думаю собі так, то й з Вами поділюся... На розколі чи розломі цивілізацій довелося нам жити. І неясно до кінця, чи "тектонічні" плити Азіі та Європи розбігаються, чи, може, зіштовхуються в даний момент. Та очевидним є, що міст через прірву розлому завжди лежав на землі Украінців та іх предків. Діяв він, переважно, в один бік - з Азіі до Європи. В зворотній бік ніхто, по добрій волі, не вертався. Доводилося або вшию виганяти, або супроводжувати понад причорномор'ям та за Дунай штурляти, або на півострові кримському закупорювати. По цьому мосту, на той бік, купці-бариги ходили, каральні загони праукраінців (щоб віднадити ворога) та ще всякі проповідники, місіонери, просвітники. По-різному наші предки землю захищали свою, та протягом столітть випробувань, нікому не поступились. Розлом залишився там же, орди , як завжди, сунуть, а ми все не наважуємось мости спалити, хоч і зараз нам вони не потрібні. Це вони вже пробуюють по морю понтони налагодити до Керчі (Сурожу нашого древнього). Та невдасться ніколи, бо основа хитка. Не ясно, чи розлом збільшується, чи зменшується. Та й в моста два кінці... А ще не запрошував ніхто й технічна думка відстала. А головне, битва на річці Калці (це біля Маріуполя) триває вже яке століття з 1223 року... І все на тому ж місці. Ну не забрати в украінців землю, вистраждана, не віддамо! Не ганяйте хмари, вчіться жити працею, а не війною і грабунком. Ато, як завжди, буде - "вшию" та "підзад" виштурляє історія.

Поділитися:

Автор: alexisyp
Кількість записів: 8