Чергова редакційна стаття для десятого в цьому році номера «ЕХО» мала називатися «про човни і автомобіль». І мова у ній мала йти про необхідність критики будь-якої влади.
Та не встиг текст бути набраним на комп’ютері, як нинішня українська влада підкинула чергову тему. Тому дана стаття є таким собі «міксом» - 2х1. Не хочеться втрачати й попередню ідею, але і чергове «ноу-хау» від «рєбят-дємократів» не можна залишити без уваги. Та почну все ж із човна та автомобіля.
Чимало українців, особливо тих, хто у владі чи «біля неї», дорікають журналістам за надмірну, на думку цих людей, критику. Мовляв, ми всі зараз у одному човні, ситуація хитка, «Україна – єдина» і так далі і тому подібне. А тому через зовнішні загрози та внутрішні виклики потрібно об’єднатися, думати і діяти в унісон і залишити критику на завтра.
Але ж вислів про «один човен» є всього лише метафорою. До речі, в Росії критикам Володимира Путіна кажуть те ж саме. І взагалі: чому човен, а не, скажімо, автомобіль?
От, уявіть собі, що ви придбали автомобіль. Не якусь там «круту» іномарку, а звичайнісінького «Жигуля». Ну, не «Жигуля», а патріотичну «Таврію». Машину купили, а їздити на ній не вмієте. Чи, можливо водійське посвідчення втратили – неважливо. І от ви наймаєте собі водія. Посвідчення у нього є та ще й розказує чоловік, що є справжнім професіоналом, навіть із навичками екстремального керування.
Сіли, поїхали. І раптом ви чуєте, як реве двигун, як буквально розривається корпус автомобіля. Причина виявляється швидко. На спідометрі – 80, а ваш водій не перемикає передачу. Як стартував на першій, так і їде. І пояснює при цьому: «У мене у друга в Америці теж є машина. Я на ній їздив – і нічого». При цьому шофера абсолютно не бентежить той факт ,що у друга двохлітровий «Форд» на «автоматі», а у вас – старенька «Таврія» на «механіці», із літровим двигуном.
Є кілька варіантів подальшого розвитку ситуації. Перший – ви пояснюєте водієві різницю між машинами, він все розуміє і починає перемикати передачі.
Варіант другий. Водій виявляється «неадекватом» із придбаним за сало посвідченням. Ні на які зауваження він реагувати не збирається. Далі починаються нові варіанти. Ви виганяєте водія і знаходите іншого. Або нездара-шофер продовжує далі тиснути на газ і врешті-решт «розриває» коробку передач. «Таврія» зіпсована, грошей на ремонт немає. Машину можна продати, але вже по ціні металобрухту.
От і подумайте, де в цій розповіді влада, де суспільство, а де – держава. Мораль – критика є вимогою перемкнути передачу. А навички їзди на «Форді» із автоматом не принципово, але відрізняються від їзди на «Таврії».
… А тепер про чергову «блястящу» ідею від нинішньої влади. Слава Богу, поки що лише ідею. Але, на жаль, вона може стати реальністю.
Мова йде про законопроект №2225 від Костянтина Матійченка, нардепа від «блястящого» «Народного фронту». Це там, де лідером найкращий прем’єр всіх часів і народів. Між іншим, Костянтин Матійченко, до того, як стати «фронтовиком», встиг поборотися за заповітний мандат під прапорами «Батьківщини». А ще раніше, як член Партії Регіонів працював сільським головою. У список Яценюка Матійченко потрапив як комбат одного із добровольчих батальйонів.
Так от. 24 лютого 2015-ого року Костянтин Володимирович підготував законопроект, який має на меті внести зміни у Кримінальний Кодекс України. Нардеп від Яценюка і однопартієць ще одного відомого демократа Андрія Реки, пропонує аби в кодексі з’явилась стаття 339-1 «Умисні дії щодо підриву авторитету держави та її органів влади». Що ж це за дії? Нардеп пояснює: «… публічне паплюження, наруга, осквернення чи інші дії, спрямовані на підрив авторитету органів державної влади, місцевого самоврядування та об’єднання громадян України та/або цинічне, зневажливе ставлення й неприйняття, як окремих структурних елементів системи державного управління (її відповідних органів), так і держави в цілому – карається виправними роботами на строк до 2 років або арештом до 6 місяців або позбавленням волі на строк до 3 років».
Якщо розбиратись у цьому, досить хаотичному нагромадженні слів, котре чомусь назване законопроектом, то виходить, що в Україні збираються саджати за грати за критику Президента, Кабміну, Верховної Ради, суду, прокуратури, міліції, всіх отих ОДА, РДА, сільрад і… навіть політичних партій, які є об’єднаннями громадян.
Напишете ви, скажімо, що нераціонально витрачати півмільярда гривень на стінку між Україною та Росією в той час, коли в держави немає грошей на лікування дітей – 2 роки примусових робіт. Покритикуєте начальника обласної міліції за спорудження бутафорських блок-постів замість боротьби із реальною злочинністю – 6 місяців арешту. Згадаєте про те, як під час виборів наближені до політичних партій благодійні фонди аспірин пенсіонерам роздають – 3 роки тюрми. Отримайте і розпишіться.
Ось такі «рєбята-дємократи» до влади прийшли. Якщо трішки вгамувати емоції і подумати, то стає зрозуміло, що цей, м’яко кажучи, сумнівний законопроект навіть у сучасній Верховній Раді прийнятий не буде. То чому ж він з’явився? Чому влада вчергове викликає непотрібне збурення у суспільстві? Матійченко працює на Путіна? (виправні роботи). Нас відволікають від реальних проблем, чергового провалу в економіці чи на фронті? (арешт). Партія Яценюка знищує свободу слова? (ув’язнення).
…Ну як такими водіями «Таврію» не перервати?
Автор: 
