Польща – найуспішніша країна бувшого соціалістичного табору європейських країн та Варшавського договору, яка змогла в короткі строки провести реформи й побудувати міцну державу з сучасною економікою. Успіхам у всіх сферах народного господарства, науки, техніки, освіти, медичної галузі, пенсійного забезпечення, малого та середнього бізнесу, сільського господарства поляки завдячують успішно проведеним реформам. А серед усіх, найважливішою вважають реформу зміни системи державної влади та органів місцевого самоврядування, що проведені разом зі зміною адміністративно-територіального устрою в Польщі.
Якщо не вдаватися в подробиці, то в республіці змінено модель влади з вертикальної на горизонтальну та впроваджено трьохрівневу систему управління замість чотирирівневої. Як це пояснити? В демократичній державі вказівки згори не даються від уряду в область, а звідти в район, а далі по сільрадам. Діють, виключно, закони та ініціатива громад міст і сіл. Вони кооперуються між собою організаційно й фінансово для виконання повноважень, а держава їм сприяє в цьому. Окрім того, гроші держбюджету сповна віддаються на базовий рівень громад, а держава зосереджується не на розподілі бюджету, а шукає кошти ззовні, з Євросоюзу, та дешеві кредити іноземних банків, додатково, для місцевого розвитку. Державна виконавча влада нижче обласного рівня (воєводство) не сягає, а районної влади (повят), в нашому розумінні цього слова, фактично не існує. Район має окремі специфічні повноваження.
На початку 90-х років за результатами "круглого столу" польських політиків та науковців домовлено було створити громади (гміни) з великим повноваженнями і замінити ними ради народних депутатів. До цього всі поставились скептично – "нехай покерують". Та не врахували, що самоврядування стало ефективним дієвим та енергійним механізмом, змогло забезпечити економічний розвиток і політичну стабільність в країні. Містечка й міста стали швидко розвиватися і впливати на темпи розвитку держави. Зміцнився малий і середній бізнес. Найвпливовішим став середній клас.
За 25 років свободи Польща змінилася до невпізнанності. Виглядає успішною на міжнародному рівні та зміцнює фундамент державності демократичними методами в очах власних громадян.
Україна теж скидає з себе тенета рабства і прагне збудувати соціально справедливе суспільство та сильну державу для українців. Передбачаючи в майбутньому швидкі зміни та необхідність вливатися в Європейську й світову спільноту, ми намагаємось впроваджувати проекти місцевого розвитку із залученням обраних громадами активних місцевих посадовців органів місцевого самоврядування, народної ініціативи, волонтерського руху. Та цього недостатньо без комплексних реформ.
Порівняння українських міст і сіл з польським гмінами не на нашу користь. Лише Київ-красень та ще деякі міста можуть достойно виглядати перед європейськими. Не тому, що погані люди живуть в нас, а тому, що система потребує зміни, щоб населення міст могло ефективніше впливати на позитивні зміни в населених пунктах. Наприклад, в польському містечку Райовець-Фабричний населення гміни менше 5 тис. мешканців та стільки ж проживає в навколишніх селах. В одному приміщенні знаходяться дві адміністрації – на першому поверсі сільська гміна, а на другому поверсі міська. Колись це була одна громада, але закон дозволяв роз’єднуватись та об’єднуватись, тому після реформи громада поділилась на дві частини сільську й міську, хоч загальна тенденція в країні була до об’єднання. Прийняття таких рішень чекає й нас в Україні. Досвід отриманий поляками, нами можна впроваджувати, але для цього потрібно підтримку людей і розуміння поставлених цілей. Ось, наприклад, робочий день в поляків триває зазвичай з 7 ранку до 15 год. дня. Цим вони досягають економії часу та ресурсів, а також залишається половина дня для особистого життя та вирішення сімейних проблем. Зручно? Ніщо не заважає це зробити, поступово, і в нас. Але перед цим, доведеться добре попрацювати, можливо в кілька змін. Цікавим є досвід роботи дитсадків. Вони працюють до 15, але можуть і до 17 за додаткову плату. На 150 дітей працює колектив всього 17 чоловік. Заробітна плата при цьому достойна близько 1 тис. доларів. Містечко має і школи, і спортивні споруди, і будинок культури – у зразковому стані. Все, що знаходиться в містечку управляється місцевою радою і ніяка інша влада не має до цього ніякого відношення. У місцевому водоканалі працює всього одна людина – директор, він же диспетчер, а кошти накопичені від абонентів витрачаються тільки на потреби, що виникають шляхом одноразових послуг приватних фірм. Бухгалтер теж приватний підприємець. Професій – водій чиновника, охоронець бюджетної організації чи прибиральник майже не має. Містечко не прибирає жоден двірник. Всі вулиці прибираються власниками будівель та житлових будинків. Сміття забирається з контейнерів двічі на місяць приватною фірмою, що працює на кілька громад. В приватному секторі та селах замість контейнерів люди залишають відходи в спеціальних жовтих пакетах у визначені дні місяця. Негабаритні відходи люди самостійно звозять на окремі майданчики за окрему платню. Сортувальна станція знаходиться за 35 км від міста. Будівництво таких підприємств під силу тільки державі або об’єднанням кількох територіальних громад. Можливі приватні інвестори.
Комунальні служби виконують завдання планування та контролю, а саму роботу віддано приватним підприємцям на конкурсній основі. Навіщо за бюджетні кошти купувати техніку, якщо можна скористатися послугою приватних фірм, що вже таку мають, самі її заправляють пальним, бережуть та ремонтують ще й сплачують податки. Навіть, чистенький міський цвинтар відданий в оренду приватному підприємству сімейного підряду, яке надаючи платні послуги, управляє там, тримає порядок та надає послуги населенню. В неділю більшість мешканців містечка йдуть до костьолу, а не торгують на ринках.
Цікавим є те, що поля розділені на невеликі наділи й відсутні крупні землекористувачі, а отже, й національний продукт сільського господарства та прибутки розподіляються рівномірно та справедливо. Кількість депутатів у місцевій раді 15. Поляки вважають, що й це забагато. Обираються депутати й міський голова не за партійним принципом, а шляхом самовисунення та отримання підтримки виборців безпосередньо за кожного кандидата. Рівень розвитку міст приблизно однаковий у всіх регіонах Польщі. Варшава не виглядає такою як Київ, але й інші міста не відстають від столиці. В Україні столиця й всі інші населені пункти – це велика різниця. Тому здається, що якість життя в Польщі має стандарти. І стандарти ці Європейські.
Основним посланням, яке передають нам сусіди поляки є те, що вони готові стати нашими поводирями в бурхливому морі Європейського Союзу, допомогти зорієнтуватися в економічних перетвореннях, позбутися радянської спадщини закритості суспільства, навчити писати проекти на отримання коштів з Європи для соціально-економічних потреб, обмінюватися досвідом розвитку територіальних громад сіл та міст шляхом розбудови комунальної сфери, доріг, спортивних споруд, дитсадків, шкіл та ін. Їх вузи готові приймати нашу молодь на навчання. Разом з тим, вони готові вчитися у нас. Пропонують підписувати договори про партнерство, щоб поширювались знання і досвід, охоче відгукуються на співпрацю з українцями й висловлюють щиру зацікавленість в цьому. Одразу ж запрошують до себе по обміну досвідом в будь яких сферах діяльності людей. Це і бізнес, і освіта, і молодь, і комунальники, і медики, і журналісти, спортсмени, працівники культури тощо. В горизонтальних зв’язках обмежень немає.
Висновок про необхідність реформ місцевого самоврядування та державного управління в Україні напрошується сам по собі. Але для цього треба повірити у власні сили нашої держави. Україна потужніша країна, ніж Польща, але потрібно створити ефективну систему організації життя суспільства, гнучку, сучасну, яка мотивує до праці, вітає ініціативи, захищає слабих та дає впевненість в завтрашньому дні.
Автор: 
