Досить довго не був вдома, аж тут телефонує знайомий і проміж іншого, говорить, що в нас, знову проводять вуличне освітлення – тема не нова, тому поговорили та й забули.
Аж ось пройшов час і я виходжу на пероні станції Ліщинівка, що в смт. Білики, Кобеляцького району, отже майже вдома.
Перон приємно здивував, залізничники провели ремонт і продовжили його аж до залізничного переїзду, тепер не потрібно йти по багнюці впереміш з щебенем, або ж по проїжджій частині досить жвавої дороги.
Виходжу з освітленої території станції, помічаю, що дорогу ремонтували, і досить таки непоганим асфальтом ( хоч не гранітним відсівом, як це прийнято в «Укравтодору» ), але буквально через десяток метрів казка закінчується, темінь навколо така, що ні дороги, ні її ремонту, вже просто не видно. Озираюсь – позаду вогні станції, декілька ліхтарів по вулиці Полтавській (так-так, саме по тій що в напрямку траси Полтава – Кременчук ) і яскраво освітлена вулиця Кобеляцька (ні не тому, що веде в бік райцентру, а тому, що по цій вулиці знаходиться селищна рада), а попереду темінь, навіть не темінь, а якийсь первобутній морок. (А можливо то так здалося після яскраво освітленої Полтави ?)
Пройшовшись по вулиці Пристанційній , якимось дивом зустрів одинокий ліхтар, який освітлював дорогу на перехресті, та собачу будку на узбіччі, виставлену хазяїном подвір’я на продаж. А потім аж до самого мосту через Ворсклу - темінь, та матюки тих, хто спускається з гори та потрапляє ногою в яму, тут дорогу ремонтувати навіть не пробували.
На мосту світились тільки вогники цигарок, молодь любить збиратись тут вечорами. Далі Кустолові Кущі. Тут, як і в кущах звичайних, темно і все без змін. Окреме спасибі слід сказати голові Червонооквітівської сільської ради, до якої ми відносимось, хоча знаходимось фактично поряд з Біликами, просто на іншому березі річки. А наша сільська рада - за 10км, в селі Червоні Квіти. (Це так чиновники ще при Радянському союзі пожартували.)
Наступного дня, ввечері, взяв свого гарячого «мустанга», ну а якщо кажучи нормальною мовою, то велосипед з патріотичною назвою «Україна» , 19хх- року випуску та й вирішив проїхатись по вулицях вечірнього селища.
І от що побачив - білицький «час пік», - прибули вечірні поїзди. Люди з освітленого перону розбігаються по темним центральним вулицям. Пощастило лише мешканцям мікрорайону Федорівка, та вулиці Кобеляцька (пам’ятаємо – це там, де селищна рада, до речі, далі, за будинок селищної ради, вулиця вже не освітлюється)
Потім я не полінувався і накинув коло – побував у мікрорайонах Федорівка, Центр, Гора, Поділ, і назад, в Куст-Кущі. Результати наніс на невелику схемку(вибачаюсь за якість картинки , не зовсім дружу з графічними редакторами)
Червоним кольором показано вуличне освітлення селища, фіолетовим - освітлення території підприємств.
Отже найбільше пощастило жителям Федорівки, трішки Центру, і зовсім мало Поділ (освітлення проводив сумнозвісний свинокомплекс), жителі мікрорайону Гора взагалі не потрапили до цього списку «щасливих та освітлених».
Подивившись на цю схему виникає питання , чому у великих містах, освітлення вулиць, завжди розпочинають з центру і тягнуть до околиць, тобто діють згідно певного плану. Дивлячись же на зусилля білицьких «освітлювачів», здається, що вони не мають не те що плану, а навіть не знають, які місця в селищі, біличани відвідують найчастіше?
Наступного дня я поспілкувався з деякими знайомими з Біликів. Розповіли багато цікавого - це тільки мені, дурню без вищої освіти, здалося, що освітлення ведеться без чіткої схеми, насправді ж, ліхтарі спершу встановлюються біля дворів підприємців, ну там автосервіс, пилорама та інші. Спочатку думав, що мене банально розігрують, аж ні, таки бачу - правда. Саме смішне, що провід вуличного освітлення тягнуть від трансформатора до двору підприємця, наприклад через провулок, на кінці вмикають два ліхтарі, а провулок залишають неосвітленим. Ну і як Вам, така, схема підключення?
Ну що ж, підсумуємо: місцеві вибори закінчились, головою Білицької селищної ради став Латиш Ю. П. Саме при його минулій каденції, освітили частину вулиці Полтавської та Кобеляцької, ( це плюс, а от якість виконання, то вже мінус: по Полтавській - ліхтарі лише на кожному 3 стовпі, а Кобеляцька освітлена лише до середини.)
Наостанок хочеться побажати: «Шановний Юрій Петрович, наснаги Вам в ваших добрих справах, але не забувайте, вас вибирала уся білицька громада, а не окремі її представники, навіть якщо вони підприємці чи просто мають більше грошей ніж інші. Ідеї у Вас (якщо вірити передвиборчим обіцянкам), дуже гарні - освітлення вулиць, благоустрій парку, ремонт тротуарів.»
P.S. Стаття не претендує на повну об’єктивність, тому що роботи, хоч і мляво, по дуже дивній схемі, але ведуться. Тому кількість освітлених вулиць (а може дворів?), теж змінюється.
Автор: 
