У Біликах є багато всього, чого нема і не буде в Кобеляках. Мова не про корисні й потрібні речі, як, наприклад, залізничний вокзал. Але, й не про ту головну біль, що зветься свиномайданом.
Насправді, наболілим питанням виявилися «кам’янки», такі собі дороги, зроблені з величеньких камінців. У Кобеляках таких доріг «на гору» нема. Це у Полтаві вулицю із схожого каміння старанно ремонтують і вважають історичною пам’яткою, однією з візитівок міста. Білицькі «кам’янки» не схожі на обласну. Це — як рівняти хуй з пальцем. Що в Полтаві окраса, те у біликах велика печаль. Ну, взагалі, печаль це не дороги, а їх періодичні «ремонти».
Кам’янок у нас в Біликах дві. Під час першого свого пришестя Латиш «відремонтував» одну: обочину зверху до низу засипали… глиною. Хто б міг подумати, що колись йтиме дощ або танутиме сніг…
Словом, ту глиняну дорогу розмило на хер. Канава там — по коліно завглибшки, а глину й досі змиває аж у річку.
І ось Латиш знову працює селищним головою. Першу кам’янку він вже підлатав надійніше — асфальтом. Зате взявся за другу. І земелька вже насипана не на обочину, ні. Справжній чорнозем розгладжений прямо, блядь, по дорозі. Наче не ясно, що з ним буде після першого ж дощу. Експеримент із глиною нічого не навчив.
Осінь прийшла. І дощі скоро підуть. Шикарні фото масної грязюки, яка тектиме по дорозі від дитячого ревматологічного санаторію, ось-ось з’являться (якщо адмін тут дозволить додавати зображення. А то пише "Браузер файлов отключен из-за соображений безопасности. Пожалуйста, сообщите вашему системному администратру и проверьте конфигурационный файл CKFinder").
П.С. Дороги на спусках до річки розмиває і у Кобеляках. Коли вимагатимете від влади навести порядок на вашій вулиці, прослідкуйте щоб її глиною або чорноземом не «відремонтували».
Автор: 
