Уже на днях запуститься цукровий завод. Знов почне у Біликах варитися цукор після річної перерви (завод не працював у 2015 році). І все начебто й заїбісь, якби не одна випадково почута історія працівниці заводу. Правдива і досить жорстока, блядь, історія.
Якщо коротко, то на роботу її прийняли за хабар. Гуманний такий хабар — не трилітрова банка доларів, звичайно. Просто один начальник зміни (назвемо його вигаданим ім’ям Колєснік) запевнив працівницю, що влаштує її на тимчасову роботу в обмін на частку майбутньої зарплати. Такий ось нехитрий «откат». Тепер жінка маслатиме, як проклята, за половину зарплати і віддаючи другу половину начальникові, казатиме «ой, спасіба, спасіба, спасіба, ви ж мені так помогли». Охуєнно! Всі довольні!
А тепер про все хуйове, що з цієї історії витікає.
По-перше, йобана корупція настільки, блядь, в’їлася в наше життя, що навіть у Біликах на роботу беруться не досвідчені люди, а ті, хто готовий поділитися зарплатою.
По-друге, дуже сумно за земляків, які заради двох місяців легальної роботи готові давати хабарі. З роботою у Біликах хуйово і люди навіть заради невеликої тимчасової зарплати змушені так робити. Жити ж якось треба...
От такий от сьгодні ЕХ.
Автор: 
