Підсумки роботи Білицької селищної ради за 2017.    

Якось непомітно, в повсякденних турботах, пролетів рік. І хоч ще залишилось трохи часу до 2018, я не думаю, що це кардинально вплине на зміст даної замітки.
Отже,що ПОЗИТИВНОГО вдалося зробити за рік Білицькій селищній раді, та особисто її голові – Латишу Юрію Петровичу. На відміну від попереднього року, де вже були позитивні зміни, в цьому році список добрих справ кардинально збільшився.
1)    Фактично по всьому селищу проведений ямковий ремонт доріг, не так як зазвичай, щебенем, піском, битою цеглою, чи просто землею, а якісним асфальтом. Шкода лише , що «буряковози» цукрового заводу АФ «Добробут» за нещасні два місяці роботи даного підприємства, цей ремонт добряче попсували. Ну то таке, буває…
2)    Процес освітлення вулиць не призупинивсь, а навіть розширився, поступово переходячи з основних вулиць, на другорядні, встановлюються нові ліхтарі, навіть на тих вулицях, де навіть при радянському минулому їх не було. Ввечері і рано вранці вже можна дістатись центру без ліхтарика та матюків. Приємно дивує, що влада зрозуміла специфіку селища, тому коли люди йдуть на вранішні поїзди – ліхтарі вже горять. Незрозуміло лише одне, чому селищна рада не проводить закупівлю світлодіодних ліхтарів (таких як наприклад використовує «Укрзалізниця» біля переїзду), їх технічні характеристики значно кращі, від тих, що використовуються сьогодні.
3)    По основних вулицях замінено тротуари, по старих вже просто неможливо було пересуватись. Щоправда, там де тротуарів не було,  вони не з`явились.
4)    Встановлені нові дитячі майданчики, на яких влітку повнісінько дітей, я навіть не думав, що у нас ще стільки молоді. Для критиканів – фото зроблене восени, надворі досить холодно, тому дітей немає.
5)    В парках з’явилися не лише дитячі майданчики, лавки, а й навіть освітлення. Хоча до Кобеляцького парку, нашому центральному, ще дуже і дуже далеко. До речі паркових зон у Біликах не дві, як думає влада, а три.  Прибрано ж лише у двох.  
6)    Добре хоч пам’ятник Марченку Ф. І. не забули, він доглянутий і охайно пофарбований. Хто не пам’ятає, хто такий Марченко, ласкаво просимо до Вікіпедії.
7)    Налагоджено вивіз сміття, незалежно від цукрового заводу.
8)    І наостанок, два головних позитива, перший – прокладено нову каналізаційну мережу та побудовано власну, селищну каналізаційну насосну станцію, хто не пам’ятає, тому довідка, раніше стоки з багатоповерхівок викачувались по трубах цукрового заводу і з допомогою їхньої КНС.
9)    Другий – прокладений водопровід в мікрорайоні поділ. Його там не було НІКОЛИ. Так залишилися, ще певні моменти з передачею на баланс селищної ради так званої «свинячої» водонапірної башти, так мережу поки запустили в тестовому режимі, підключивши до башт мікрорайону Гора, які й так перевантажені. Але це вже бюрократичні труднощі, вирішити можна, було б бажання. До речі, цікаво дивитись, як для «управління і контролю» ще недобудованим водопроводом, збігаються місцеві «голодні» активісти, з чітким наміром урвати і собі шматок пирога, або ж, хоча б отримати «блатну» роботу.
Ну а тепер давайте перейдемо до НЕГАТИВу. Його не багато, але він є. Отже:
1)    По загальному  рівню благоустрою, Біликам до Нових – Санжар, ще далеко, не вистачає лавок, місць для відпочинку, мається на увазі не ті столики біля річки, де п’ють горілку і залишають гори сміття, а місця де могли б відпочивати сім’ї з дітьми, люди похилого віку, щось схоже на Кобеляцький парк біля РКЦД, з гойдалками, фонтаном, та відео наглядом. Щодо останнього - так, потрібно, не доросли ми ще, щоб без відео спостереження вести себе культурно.  
2)    Дуже мала підтримка Білицької лікарні. Зрозуміло там МОЗ, але ж прийде час і її передадуть на баланс ще не створеної громади, тому починати вкладати кошти напевне потрібно вже зараз ?
3)    До речі, щодо  громади, в Біликах все зависло, всі чекають вказівки зверху. От тільки як показує досвід, «зверху» звичайно приходить таке, що як то кажуть «ні в тин, ні в ворота». А час іде і з ним спливають гроші, що ще виділяє Уряд на підтримку новостворених громад.
Але, незважаючи на всі «недопрацювання», на сьогодні, Юрій Петрович – найуспішніший «мер» Біликів з часів Незалежності. Дивно тільки, що його, такі вдалі управлінські якості, проявилися лише під час другої каденції. Перша ж, такими успіхами, як вищенаведені, похвалитись не може.
І наостанок, по селищу «ходять» чутки, що нинішній селищний голова Латиш Ю. П.  на наступні вибори йти не буде, а замість себе «делегує» свого замісника Петрова Сергія Геннадієвича, який за дивовижним збігом обставин є його похресником. Ну та це не головне, в українській політиці ще й не таке трапляється.
Головне, що, хто б не став, новим селищним головою, йому слід розуміти, що з такими успіхами попередника, не впасти в багнюку обличчям перед виборцями, буде ой як непросто!
Успіхів, здоров’я  і достатку Всім нам у Новому році! З Наступаючим Вас, шановні!