Презентація Кабінетом міністрів проекту Держбюджету-2019 викликала неабиякий ажіотаж, який триватиме аж до моменту остаточного прийняття законопроекту №9000, яке трапиться ймовірно наприкінці листопада. На хвилі задекларованого підвищення одного з найважливіших соціальних показників – прожиткового мінімуму (на 9,4%) – варто озирнутися на його нинішній стан.
Прожитковий мінімум є основою для розрахунку більшості соціальних виплат і є базовим соціальним стандартом. В Україні прожиткових мінімумів існує два: перший встановлюється щорічно Законом “Про державний бюджет”. Другий розраховує Мінсоцполітики відповідно до Закону “Про прожитковий мінімум”. Саме він має відображати мінімальний рівень фінансового положення громадян, необхідний для забезпечення нормального рівня життя людини. Його розраховують, спираючись на найнеобхідніші фізіологічні потреби людини, що входять до споживчого кошика, який у свою чергу складається з продовольчого кошика, непродовольчого кошика та послуг. Цей розрахунковий показник і має слугувати основою для розрахунку більшості соціальних виплат.
Фактично в Україні відбувається трохи інакше і застосовується лише перший показник, що затверджується держбюджетом. Звісно, його рівень є меншим від фактичного, тому норматив для соціальних розрахунків занижується. Серед них є виплати по безробіттю, аліменти, декретні, допомога одиноким батькам, а також виплати на дітей, чиї батьки ухиляються від сплати аліментів.
Така ситуація пояснюється тим, що ще у 2013 році це розмежування було здебільшого номінальним, адже різниці між ними практично не було (середня різниця до 40 гривень). Проте вже починаючи з 2017 року показник, встановлений бюджетом, виявився меншим за фактичний удвічі: 1700 гривень проти 3091 гривні. З 1 липня 2018 року ці цифри для працездатного населення складали 1841 гривень проти 3381 гривень (а з урахуванням обов’язкових платежів – 4200 гривень).
У доларовому еквіваленті – це 67 USD проти 123 USD (152,8 USD). Різниця з європейськими показниками колосальна. Тому скептицизм та наполягання МВФ та ЄС на рішучих реформах цілком обґрунтовані. У більшості європейських країн основний соціальний стандарт – це рівень оплати праці, а споживчий кошик розраховують і використовують у якості індикативного показника. Так, у Франції прожитковий мінімум – це не менше від 50% середньої зарплати, а споживчий кошик – 162 USD на тиждень. Ще цікавіше у Німеччині – там вартість місячного споживчого кошика коливається у межах від 470 – 590 USD, а прожитковий мінімум, встановлений державним бюджетом, складає 760 USD. Тобто, він майже вдвічі більший за споживчий кошик, водночас в Україні все навпаки.
Держбюджетом планується загальний показник прожиткового мінімуму з 1 січня 2019 року – 1853 гривні, який до 1 грудня 2019 року досягне 2027 гривень. Проте ці суми не враховують рівень інфляції, який за офіційним прогнозом на 2018 рік складе 9,9%, а за 2019 рік виросте ще мінімум на 7,4%. Водночас загальний показник прожиткового мінімуму, встановленого бюджетом, за цей період виросте лише на 9,4%. А, як ми пам’ятаємо, фактичний прожитковий мінімум, що його розраховує Мінсоцполітики, є значно вищим і вже станом на липень цього року складає 3381 гривню.
Майже відсутня індексація за інфляцією соціальних стандартів – це тенденція, яка притаманна попереднім рокам та є фактором зростання кількості населення, яке, незважаючи на підвищення заробітних плат та прожиткового мінімуму, робить крок за межу бідності. На жаль, ця тенденція в новому Держбюджеті-2019 не ліквідована.
Автор: 
