Проведення фестивалю стало можливим за сприяння міжнародного фонду «Відродження» та всеукраїнської організації «Рома України». Та ледь не зірвалося через раптове відключення електроенергії. На щастя, новосанжарські електрики швидко відновили енергопостачання. А поки всі чекали на світло, організатори обмінювалися думками.
— Проведення цього фестивалю — це ще й гарна можливість вперше за останні роки зібрати разом ромську громаду Зачепилівки, — говорив сільський голова Михайло Заріцький. — І водночас — це шанс зробити ще один крок для зближення українського та ромського народів. А найлегше здійснити це через сприйняття циганського мистецтва.
Місцем проведення фестивалю не випадково обрали саме Зачепилівку. Адже у цьому селі проживає чи не найбільша (за відсотковим співвідношенням) ромська община. Із 1200 громадян, які живуть на території сільської ради, 300 чоловік належать до осіб циганської національності. Тому в цьому селі як ніколи гостро постає питання співіснування українців та ромів.
— Українці, на жаль, звикли вважати циган лише джерелом якихось проблем та неприємностей, — наголосив Михайло Заріцький, — але ж це погляд лише з однієї сторони. І багато хто не знає, що роми — це нація із давніми традиціями, із своєю культурою та мистецтвом. Саме цю сторону циган ми і хочемо сьогодні показати.
Крім цього, сільський голова зазначив, що у перспективі має намір на базі сільського Будинку культури створити народний ромський пісенний колектив. І дуже сподівається, що у цій справі отримає підтримку районного відділу культури.
Як вже було зазначено вище, до Зачепилівки приїхали цигани із Миргорода. Очолював делегацію Микола Чернявський, який мав свій погляд на мету проведення фестивалю:
— Ми повинні проводити подібні фестивалі, щоб роми не забували — ми вміємо танцювати і вміємо співати!
Підтримав його і представник новосанжарських (а точніше — драбинівських) ромів — керівник гурту «Сім’я Іванцових» Альберт Іванцов.
— Хоча наші народи багато у чому різні, але маємо ми і немало спільного. — Зазначив він. — Для нас, ромів, як і для вас, українців, найцінніше — це родина. Ми можемо жити поруч у мирі і добрі. Тому дуже хотілося б, щоб нас знали із кращої сторони. Зокрема, і через такі фестивалі.
Коли Зачепилівка знову засяяла електровогнями, нарешті розпочався концерт. До того часу зал заповнили жителі села. Варто зауважити, що більшу і чисельнішу частину глядачів складали роми. Але поруч із ними у залі сиділи і українці, які із не меншим задоволенням слухали пісні спочатку ансамблю циганської пісні «Амала» із Миргорода, а потім гурту «Сім’я Іванцових» із Драбинівки. Коли у залі стало досить-таки душно, апаратуру оперативно перенесли на вулицю і концерт продовжили вже на свіжому повітрі. До пізньої ночі під зачепилівським небом звучали пісні на ромській, українській та російській мовах. Пісні душевні та веселі, ліричні та святкові. Пісні, які хоч на невеликий час концерту розкрили перед глядачами душу цього незрозумілого народу з його буйним характером, яскравими емоціями та нестримною радістю. І варто сподіватися, що цей фестиваль дійсно став отим самим кроком до справжнього зближення двох народів.
